Студії з української етнографії та антропології
- Автор: Вовк Федор Кондратьевич
- Год: 1995
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Студії з української етнографії та антропології». Краткое содержание книги:
Форма головного вкриття, однак, така нестала та змінна взагалі, що спинятися на ній в подробицях, описуючи сучасну українську одежу, було б надто тяжко; тому ми в загальних рисах зазначимо тільки головні типи чоловічого головного вкриття, що Існують в теперішній час: шапка, шшомок, йолом та бриль
Шапку роблять звичайно з чорного чи сивого смушку, цебто оброблено! шкури молодого баранця, а найчепурніші смушки виробляють з «випорків», цебто з шкурок ягнят, вийнятих до народження з вівці; а підшевку роблять із шкури на череві війці. Форма шапки хоч і зміняється, як сказано вище, відповідно до вимог моди, але існують все-таки місцеві Ті одміни, шо, порівнюючи з иншими, сталіші. На Чернигівщині та на Полтавщині шапки шиють у формі циліндра, що трохи вищий, ніж ширший, з круглим або плисковатим дном, иноді суконним, але найбільше теж смушковим. На Поділлю шапкн трохи внщі (стовбуваті) та часто наближаються до майже конічної форми, що також трапляється часто на півдні — на Катеринослав-шині, на Херсонщині та а инших місцевостях (табл. XII). На південній Волині, на Поділлю та на сучасній Холмшині шапки часто шиють з розрізом вгорі, вздовж шапки, краї розрізу стягують зав'язками на кшталт бантів із стрічок; такі шапки здаються ширші вгорі, ніж унизу. На Холмшині трапляються також і запозичені у поляків шапки — рогатіаки, з чотирьохкутнім дном. Це звичайні форми шапок, але, крім того, за великих холодів носять малахаї, капелюхи (на Чернигівщині), клепані (в Галичині), цебто кругло-ваті Шапки з футра з навушникам«, що їх або зав'язують навколо шиї, або вони висять вільно, або ще загортають їх вгору та зав'язують иа тімени стрічкою.
Шоломок, йолом, яломок, магерка, - мабуть, також дуже старовинного походження і утримались головна на етнографічній межі з білорусами, але, як це вже ми бачили, у давнину були поширені й далі иа південь. На Черни-гівщнні та подекуди на Волині шоломки просто роблять з повсті. Розпитуючи старих людей, дізнаємось, що ще півстоліття тому їх плели з валу, цебто з товстих вовняних шнурків, що їх виробляли вдома таким самим способом, як і повсть, а саме, збиту шерстобитом вовну клали на полотно, але не верствою, а в формі довгих пасм, валяли їх, а потім виплітали з них шапки в формі стятого конуса Мабуть, це й був той самий спосіб плетення клобуків, що Його практикували за старих часів київські ченці. Підтвердженим того ми вбачаємо в одній знахідці, що нам її прислали з Могилівщини, де її викопали з могили, мабуть, дуже пізнього часу. Знахідка являла собою цілу дуже добре переховану шевелюру ясного волосся, прикритого великою кількістю сплетених вовняних шнурів. На півночі Ватині магерки чи яломкн роблять уже з грубої вовняної тканини, шо виваляна на «валюшках»; верх її часто буває нншої барви, ніж наголовок (здебільшого — білий), а часом ще верх зшивають у формі польської «рогатувки» з чотирма рогами, а до того ще обкладають його по швах червоними чи иншої барви шнурками