Студії з української етнографії та антропології

Форма головного вкриття, однак, така нестала та змінна взагалі, що спинятися на ній в подробицях, описуючи сучасну українську одежу, було б надто тяжко; тому ми в загальних рисах зазначимо тільки головні типи чоловічого головного вкриття, що Існують в теперішній час: шапка, шшомок, йолом та бриль

Шапку роблять звичайно з чорного чи сивого смушку, цебто оброблено! шкури молодого баранця, а найчепурніші смушки виробляють з «випорків», цебто з шкурок ягнят, вийнятих до народження з вівці; а підшевку роблять із шкури на череві війці. Форма шапки хоч і зміняється, як сказано вище, відповідно до вимог моди, але існують все-таки місцеві Ті одміни, шо, порівнюючи з иншими, сталіші. На Чернигівщині та на Полтавщині шапки шиють у формі циліндра, що трохи вищий, ніж ширший, з круглим або плисковатим дном, иноді суконним, але найбільше теж смушковим. На Поділлю шапкн трохи внщі (стовбуваті) та часто наближаються до майже конічної форми, що також трапляється часто на півдні — на Катеринослав-шині, на Херсонщині та а инших місцевостях (табл. XII). На південній Волині, на Поділлю та на сучасній Холмшині шапки часто шиють з розрізом вгорі, вздовж шапки, краї розрізу стягують зав'язками на кшталт бантів із стрічок; такі шапки здаються ширші вгорі, ніж унизу. На Холмшині трапляються також і запозичені у поляків шапки — рогатіаки, з чотирьохкутнім дном. Це звичайні форми шапок, але, крім того, за великих холодів носять малахаї, капелюхи (на Чернигівщині), клепані (в Галичині), цебто кругло-ваті Шапки з футра з навушникам«, що їх або зав'язують навколо шиї, або вони висять вільно, або ще загортають їх вгору та зав'язують иа тімени стрічкою.