Дівчина, яку ти покинув

Лів відкидається на стільці. Удень, тремтячи від шоку, вона зателефонувала Свенові, і той сказав приїжджати до них увечері. Він був обнадійливо спокійним, коли вона розповіла йому про лист, а читаючи його, лише знизав плечима.

— Це, мабуть, якась нова форма нав’язування адвокатських послуг. Усе це звучить дуже сумнівно. Я все перевірю — але на твоєму місці я б не хвилювався. У тебе є розписка, ти придбала її на законних підставах, тож, гадаю, уся ця справа не має шансів у суді.

Крістен ставить миску салату на стіл.

— Хто взагалі цей художник? Оливки любиш?

— Вочевидь, його звуть Едуард Лефевр. Але підпису немає. І — так, дякую.

— Я хотіла тобі сказати… стосовно того, про що ми говорили востаннє.

Крістен дивиться на доньку й випроваджує її за двері.

— Іди, іди, Тасмін. У мами серйозна розмова.

Лів чекає, доки, невдоволено озирнувшись, Тасмін іде з кімнати.

— Я про Роджа.

— Про кого?

— Маю погану новину. — Вона кривиться й нахиляється над столом. Глибоко, по-театральному набирає повітря в груди. — Я хотіла розповісти минулого тижня, але не знайшлася, що казати. Бачиш, він вирішив, що ти страшенно мила, але, боюся, ти… ну… ти не в його смаку.

— Що?

— Насправді він шукає когось… молодшого. Мені шкода. Я просто подумала, що ти маєш знати правду. Мені нестерпно було думати, що ти сидиш і чекаєш його дзвінка.

Лів намагається надати обличчю серйозного виразу, коли до кімнати входить Свен зі сторінкою рукописних нотаток у руці.

— Я щойно розмовляв по телефону з другом із «Сотбіз». Отже… Погана новина: ТПП — поважна організація. Вони шукають викрадені твори мистецтва, а наразі все частіше беруться за складніші справи, що стосуються творів, зниклих під час війни. За останні роки вони повернули власникам кілька загальновизнаних шедеврів, деякі — з національних колекцій. Ця галузь швидко розвивається.

— Але «Дівчина» не є загальновизнаним шедевром. Це просто невеличка картина, виконана олійними фарбами, яку ми придбали на медовий місяць.

— Ну… це так, але лише до певної міри. Лів, ти, коли отримала листа, намагалася щось дізнатися про цього Лефевра?

Це було перше, що вона тоді зробила. Другорядний представник імпресіоністської школи початку минулого століття. Збереглась одна фотографія художника, в тонах сепії: кремезний чоловік із темно-карими очима і волоссям довжиною до коміра. Недовгий час працював під керівництвом Матісса.

— Я починаю розуміти, чому ця робота — якщо це його робота — могла стати об’єктом реституційного позову.

— Продовжуй. — Лів кладе до рота оливку.

Крістен завмирає поряд із нею з ганчіркою для посуду в руці.

— Я, звичайно ж, не розповідав про їхню претензію на картину, а він не міг оцінити твір, не бачачи його. Але, виходячи з останньої ціни, яку давали за Лефевра, і зважаючи на походження картини, вони впевнені, що картина легко може коштувати два-три мільйони фунтів стерлінгів.