Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба
- Автор: Коллектив авторов, Толочко Пётр Петрович
- Год: 1998
- Язык: украинский
- Год: Інститут археології НАН України
- ISBN: 966-02-0726-3
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, усіх, хто цікавиться історією України.
Понад 30 років на Березанському поселенні археологи спостерігають трудову діяльність перших мешканців, хоча вона малопомітна. Це деякою мірою можна пояснити тим, що більша частина поселення вже знищена морем і, отже, ми не маємо повної інформації. Борисфен у VII ст. до н. е. став опорною базою для розвідувальних робіт на всій території узбережжя Північного Понту і в глибині Скіфії.
Більш-менш помітна активізація життя на поселенні починається в останній чверті і особливо на межі VII—VI ст. до н. е.[486]. Хронологічна й типологічна тотожність з мілетською продукцією ранніх керамічних виробів, знайдених на цьому поселенні та на лісостепових пам'ятках, дає підстави вважати, що Мілет був лідером у заснуванні першої колонії в Північному Причорномор'ї.
Великі зрушення в освоєнні еллінами Північного Причорномор'я почалися в першій половині VI ст. до н. е. Масштаби колонізації стали незрівнянно більшими, причому прибулі колоністи зосередилися не тільки в Нижньому Побужжі, де б вистачило для всіх землі, а й заснували низку поселень на значній віддалі від цього регіону — на Боспорі Кіммерійському. Майбутнім боспорянам, певно, було ближче і легше дістатись з Іонії до Керченського півострова південно-східним морським шляхом, який вони швидко освоїли.
У першій половині VI ст. до н. е. виникла сільськогосподарська округа Борисфена вздовж берегів Березанського лиману, а також засноване поселення на місці майбутньої Ольвії. Можливо, спочатку воно теж мало назву Борисфен, судячи з напису на вотивній теракотовій симі з Західного теменосу. Згодом вона назавжди ввійшла в античну літературну традицію. Не можна ігнорувати й згадку Плінія про те, що Ольвія якийсь час називалася Мілетополь (тобто місто мілетян). Свою назву ’Ολβιη Πóλις (щасливий поліс) місто отримало у третій чверті VI ст. до н. е. за дідімським оракулом[487].
Єдиної думки про точну дату заснування Ольвії поки що немає, серед її численних дослідників. Пропонується переважно три різні дати: межа VII—VI ст. до н. е., друга чверть VI ст., середина VI ст. до н. е. Одні дослідники спираються переважно на епіграфічні й керамічні матеріали, інші беруть за основу свідчення Псевдо-Скімна [808], який вказував, що мілетяни заснували Ольвію «під час лідійського владицтва», хронологічні межі якого надто широкі, щоб приймати його за головне джерело, треті вказують на брак закритих культурних шарів. Однак відносна численність керамічних виробів, виявлених 580—560 рр. до н. е., а також організація в цих межах часу святилищ Аполлона Ієтроса і Матері Богів вказують на те, що поселення існувало вже в другій чверті VI ст. і, можливо, з самого початку Ольвія засновувалася як майбутній поліс і головний центр Нижньобугського регіону.
На Боспорі Кіммерійському у першій половині VI ст. майже водночас виникло сім самостійних полісів: Пантикапей, Німфей, Мірмекій, Тіритака, Феодосія, Гермонасса, Кепи. Критерії вибору місця для них були такі ж, як і в інших регіонах. Греки розселилися переважно на островах, мисах, у дельті давнього Антикіта-Гіпаніса, захищених «болотами, річками та драговинами» [Ps.-Scymn., 893 sq.]. Грецьке поселення на горі Мітридат, якщо враховувати відносну численність ранніх керамічних виробів, виникло в межах 590—570 рр. до н. е.[488]. Лідером заснування Пантикапею ще античні автори вважали Мілет [Strabo., VII, 4, 4; Plin., NH, IV, 26]. Це єдине в Північному Причорномор'ї поселення, найраніше ядро якого розміщувалося на значному природному узвишші, звідкіля було добре видно навколишні землі. Боспорські першопоселенці з метою самозахисту вибрали саме це зручне місце. З цього часу греки швидко освоювали велику територію в цьому регіоні, заснувавши ряд нових апойкій.
486
Русяєва А. С. Деякі риси... — С. 3—5; Ее же. Борисфен // Археология Украинской ССР. —К., 1986. — Т. 2. — С. 301; Крыжицкий С. Д., Отрешко В. М. Указ. соч. — С. 58—59.
487
Русяева А. С. Милет — Дидимы... . — С. 59 и сл.; Буркерт В. Аполлон Дидим и Ольвия // ВДИ. — 1990. — № 2. — С. 160.
488
Сидорова Н. А. Архаическая керамика из Пантикапея // МИА. — 1962. — 103. — С. 148; Noonan Th. S. The Origins of the Greek Colony at Panticapaeum // AJA. — 1973. — 77. — P. 80; Шелов-Коведяев Ф. В. Указ. соч. — С. 50—51.