Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба

Початок безпосереднього й поступового заселення іонійцями північного узбережжя Понту Евксінського належить до одного з останніх, завершальних етапів історичного процесу, який прийнято називати Великою грецькою колонізацією VIII—VI ст. до н. е. Саме це явище стало епохальним в історії давньої Еллади. Завдяки колонізації значно розширилися межі античного світу, що спричинилося до позитивних змін у його соціально-економічному, політичному й культурному розвитку, інтенсивності контактів з багатьма етнополітичними об'єднаннями.

Протягом трьох століть елліни освоїли прибережні території у південно-східній і західній частинах Середземномор'я, на узбережжях Мармурового і Чорного морів[476]. За даними відомого давньогрецького філософа Платона, «елліни жили на обмеженій частині землі від Фасіса до Гераклових стовпів, розташувавшись навколо моря, як мурашки чи жаби навколо болота» [Plato., Phaed., 190 В].

Велика грецька колонізація, зокрема понтійська, як одна з її складових частин, має свою специфіку і відміни від більш ранньої (кріто-мікенської), пізніших (афінської, евбейсько-іонійської та пов'язаної з походом Олександра Македонського ) і, звичайно, європейської колонізації XIX ст. Найімовірніше, це була вимушена еміграція[477].

Її причини і рушійні сили, характер і мета були різноманітними, пов'язаними з конкретними історичними ситуаціями, які у той чи інший час склалися в метрополіях і на колонізованих землях[478].

В античній літературній традиції не збереглося точних і конкретних свідчень про те, коли саме іонійці вперше з'явилися на північному узбережжі Понту Евксінського. Деякі дані коринфського поета Євмела про Колхіду і музу Аполлона Борисфеніду, мілетського поета Арктіна про перенесення Ахілла на о-в Левке разом з ранньоархаїчними мотивами в міфах про Артеміду й Іфігенію, а також повернення аргонавтів, хоч і опосередковано, вказують на перші розвідувальні плавання еллінів у Східне, Західне і Північне Причорномор'я ще у другій половині VIII — на початку VII ст. до н. е.[479] Найраніші грецькі поселення на узбережжі Пропонтиди та Південного Понту виникли теж близько до цих часів.

Хоч на час північнопонтійської колонізації греки накопичили багатий досвід у практиці освоєння нових земель, все ж тут не було вироблено єдиної чіткої моделі, за винятком деяких елементів, для кожного з чотирьох регіонів — Нижнього Подністров'я, Нижнього Побужжя, Південно-Західної Тавриди та Боспору Кіммерійського, які були поступово заселені в основному протягом VI—V ст. до н. е.