Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба
- Автор: Коллектив авторов, Толочко Пётр Петрович
- Год: 1998
- Язык: украинский
- Год: Інститут археології НАН України
- ISBN: 966-02-0726-3
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, усіх, хто цікавиться історією України.
Отже, незважаючи на постійну політичну нестабільність, зокрема війни з лідійцями, кіммерійцями і персами, іонійці досягли високого економічного і культурного розвитку. Експансія сусідніх держав, внаслідок якої греки втратили можливість мати свої сільськогосподарські території, змусила їх перепланувати економічне життя і зовнішню політику. Брак землі й постійні війни спричинилися до того, що малоазійські греки почали шукати вільні землі за межами своєї країни. Небувалого розмаху сягає кораблебудівництво, а разом з ним колонізація і морська торгівля, що мало забезпечити греків метрополії хлібом і різними продуктами, які вивозилися з новостворених полісів. Але і в далеких краях греки знову зіткнулися з войовничими народами. Однак набутий на батьківщині досвід і прагнення до добросусідських контактів з іноетнічними об'єднаннями дали свої позитивні результати саме в Північному Причорномор'ї, де вперше на історичну арену вийшли такі різноманітні за своїм політичним, економічним та культурним розвитком етноси, як елліни, фракійці, сіндо-меоти, скіфи, таври і землеробські племена Лісостепу.
Глава 2
Перші античні поселення в Північному Причорномор’ї
Північне Причорномор'я, яке стало одним із ключових регіонів мілетсько-іонійської колонізації, привертало увагу еллінів своїми природними багатствами. Воно славилося родючими землями і лісовими заплавами, зручними гаванями, численними джерелами питної води, багатими рибою річками. Та найголовніше — всі ці багатства на більшій частині приморської смуги нікому не належали, бо тут у VII—VI ст. до н. е. постійно не проживали місцеві землеробські племена. Все це створювало сприятливі умови для безперешкодного освоєння території, розвитку землеробства, скотарства, ремесел, різних промислів і торгівлі.
Початок безпосереднього й поступового заселення іонійцями північного узбережжя Понту Евксінського належить до одного з останніх, завершальних етапів історичного процесу, який прийнято називати Великою грецькою колонізацією VIII—VI ст. до н. е. Саме це явище стало епохальним в історії давньої Еллади. Завдяки колонізації значно розширилися межі античного світу, що спричинилося до позитивних змін у його соціально-економічному, політичному й культурному розвитку, інтенсивності контактів з багатьма етнополітичними об'єднаннями.
Протягом трьох століть елліни освоїли прибережні території у південно-східній і західній частинах Середземномор'я, на узбережжях Мармурового і Чорного морів[476]. За даними відомого давньогрецького філософа Платона, «елліни жили на обмеженій частині землі від Фасіса до Гераклових стовпів, розташувавшись навколо моря, як мурашки чи жаби навколо болота» [Plato., Phaed., 190 В].
Велика грецька колонізація, зокрема понтійська, як одна з її складових частин, має свою специфіку і відміни від більш ранньої (кріто-мікенської), пізніших (афінської, евбейсько-іонійської та пов'язаної з походом Олександра Македонського ) і, звичайно, європейської колонізації XIX ст. Найімовірніше, це була вимушена еміграція[477].
Її причини і рушійні сили, характер і мета були різноманітними, пов'язаними з конкретними історичними ситуаціями, які у той чи інший час склалися в метрополіях і на колонізованих землях[478].
В античній літературній традиції не збереглося точних і конкретних свідчень про те, коли саме іонійці вперше з'явилися на північному узбережжі Понту Евксінського. Деякі дані коринфського поета Євмела про Колхіду і музу Аполлона Борисфеніду, мілетського поета Арктіна про перенесення Ахілла на о-в Левке разом з ранньоархаїчними мотивами в міфах про Артеміду й Іфігенію, а також повернення аргонавтів, хоч і опосередковано, вказують на перші розвідувальні плавання еллінів у Східне, Західне і Північне Причорномор'я ще у другій половині VIII — на початку VII ст. до н. е.[479] Найраніші грецькі поселення на узбережжі Пропонтиди та Південного Понту виникли теж близько до цих часів.
Хоч на час північнопонтійської колонізації греки накопичили багатий досвід у практиці освоєння нових земель, все ж тут не було вироблено єдиної чіткої моделі, за винятком деяких елементів, для кожного з чотирьох регіонів — Нижнього Подністров'я, Нижнього Побужжя, Південно-Західної Тавриди та Боспору Кіммерійського, які були поступово заселені в основному протягом VI—V ст. до н. е.
476
Erhardt N. Op. cit. — S. 8.
477
Русяева А. С. Деякі риси культурно-історичного розвитку Північного Причорномор'я у VII—V ст. до н. е. // Археологія. — 1979. — 30. — С. 3—18; Виноградов Ю. Г. Полис в Северном Причерноморье // Античная Греция. — М., 1983. — С. 366.
478
Лапин В. В. Греческая колонизация Северного Причерноморья (Критический очерк отечественных теорий колонизации). — К., 1966; Проблемы греческой колонизации Северного и Восточного Причерноморья. — Тбилиси, 1979; Виноградов Ю. Г. Полис... — С. 366 и сл.; Его же. Политическая история Ольвийского полиса. — М., 1989. — С. 32 и сл.; Русяєва А. С. Деякі риси... — С. 3—6; Ее же. Милет — Дидимы — Борисфен — Ольвия. Проблемы колонизации Нижнего Побужья // ВДИ. — 1986. — № 2. — С. 25—64; Яйленко В. П. Архаическая Греция // Античная Греция. — М., 1983. — Т. 1. — С. 128 и сл.; Марченко К. К. Модель греческой колонизации Нижнего Побужья // ВДИ. — 1980. — № 1. — С. 131—143; Шелов-Коведяев Ф. В. История Боспора VI—IV вв. до н. э. // Древнейшие государства на территории СССР. — М., 1985. — С. 44—57; Кошеленко Г. А., Кузнецов В. Д. Греческая колонизация Боспора // Причерноморье в VII—V вв. до н. э. — Тбилиси, 1990. — С. 30—47; Крыжицкий С. Д., Отрешко В. М. К проблеме формирования Ольвийского полиса // Ольвия и ее округа. — К., 1986. — С. 3 и сл.; Крижицький С. Д. До історії колонізації Нижнього Побужжя // Археологія. — 1989. — № 3. — С. 40 й наст.
479
Блаватский В. Д. Βορυσθενις // ВДИ. — 1968. — № 4. — С. 119—122; Лордкипанидзе О. Д., Микеладзе Т. К. Колхида в VII—IV вв. до н. э. // Местные этнополитические объединения Причерноморья в VII—IV вв. до н. э. — Тбилиси, 1988. — С. 112.