Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба

Проте, незважаючи на постійні війни, саме в архаїчний час, після «темного» періоду своєї історії, греки досягли такого високого розквіту в усіх сферах життя, що його прийнято називати культурним переворотом або грецьким дивом[474]. Найвиразніше пробудження духовних сил греків і їх творчої активності на території Іонії простежується у VІІІ—VI ст. до н. е. Саме іонійці звели величні храми в Ефесі, Мілеті, Дідімах, на Самосі, поклавши початок розвитку іонійського ордеру в античній архітектурі. Монументальна скульптура з мармуру й бронзи прикрашала святилища та площі міст. Епос «Іліада» Гомера, який за висловом Платона, «виховав Елладу», вперше зазвучав на іонійській землі. Батьківщиною грецької лірики теж вважається Іонія. Перші грецькі філософи (Фалес, Анаксимандр, Анаксимен) жили в Мілеті, Геракліт в Ефесі. Вони започаткували теоретично-раціоналістичний підхід до осмислення проблем походження космосу і першооснови всіх речей. Історичні та географічні записи про країни і море, відомі на той час грекам, теж уперше з'явилися в Іонії (Кадм, Гекатей, Діонісій, Арістагор та ін.).

За часів колонізації Північного Причорномор'я іонійська Греція, як і материкова, в цілому досягла високих успіхів у всіх сферах політичного, соціально-економічного і культурного життя. Відбулося остаточне оформлення станової стратифікації, зросла соціальна активність мас. Поліс — основна форма політичної організації грецького суспільства — найкраще проявився в Мілеті. Тут, незважаючи на соціально-політичні чвари між олігархами і демосом, було, зрештою, на деякий час скинуто тиранію. Протягом VI ст. до н. е. поступово відбулося утвердження громадянських прав і деяких полісних магістратур. Найвищого розвитку досягла індивідуальна творчість в архітектурі й образотворчому мистецтві, літературі, історії і філософії. Саме Мілет, який славився високорозвинутим ремісничим виробництвом і сільським господарством, активною міжнародною торгівлею і добрим адміністративно-політичним устроєм, став організатором цілеспрямованої і тривалої колонізації Причорномор'я. Як і в інших полісах Іонії періоду архаїки, тут до воєн з персами був відносно високий рівень життя населення[475]. З другої половини VI ст. у Мілеті відбувалася різка диференціація багатих і бідних, що стало однією з причин міграції греків у далекі країни. «Місто відоме багато чим, а головним чином великою кількістю колоній, бо весь Евксінський Понт, Пропонтида і деякі інші місця заселені мілетцями», — зазначав Страбон, а Пліній Старший навіть знав кількість заснованих Мілетом колоній — понад 90 [Strabo., XIV, 1, 6; Plin., NH. V, 112]. Окрім Мілета в колонізації брали участь теосці, родосці, еолійці та ін.