П'ята Саллі

— Ти знаєш, чому я викликав тебе саме зараз, Деррі?

— Бо ти нарешті вирішив, що не можеш без мене жити?

Він засміявся та взяв мене за руку. Я стиснула його долоню, щоб він не зміг її забрати.

— Ти знаєш, що я сказав Саллі.

— Я поки не готова йти, Роджере. Я ще така молода. Я хочу ще кілька років побути собою.

— Часу немає, Деррі. Джинкс нестабільна, та й ти сама кажеш, що вона сильнішає. Ми повинні все виправити, щоб у неї не було можливості повторити те, що вона зробила сьогодні вранці.

— Мені страшно, Роджере.

— Тобі немає чого боятися.

— Але я тобі потрібна. Ти сам говорив.

— Настав час відмовитися від цього. Ми маємо зробити Саллі сильнішою та розірвати зв’язок із Джинкс.

— Це означає, що я більше не буду «слідопиткою» і не знатиму, що діється в мізках інших?

— Не буде більше інших. Це буде твій розум. Ти будеш Саллі замість того, щоб залишатися її окремою частиною. Ти будеш цілісною та повноцінною, як ти завжди й хотіла.

— Я просто не можу уявити себе розумною. Завжди, коли люди намагаються поговорити зі мною про серйозні речі, про те, що відбувається у світі, чи про мистецтво, чи про культуру, я тільки по-дурному віджартовуюся, щоб вони не здогадувались, яка я тупа.

— Ти не дурна, й тобі більше не доведеться такого робити, Деррі. Ти знатимеш все, чого навчилися Нола, Белла та Саллі. Ці знання стануть твоїми.

— Я завжди боялася сексу. Те, як я блазнюю, лише прикриття.

— Секс стане звичною частиною твого життя.

— Я ніколи не плакала, Роджере. Я ніколи не відчувала справжнього суму, як інші люди. Я бачила, якою нещасною була Саллі усе своє життя, як вона постійно ревіла, і я казала, що то, мабуть, гірше за смерть. Я ніколи не хотіла цього, Роджере.

— Але це й означає бути цілісною особистістю. Тут дещо більше, ніж тільки радість та свято. Життя означає різні емоції, відповідальність, глибока прихильність, злети та падіння. У нашому житті ми всі залишаємося без близьких людей, і від цього сумуємо. Я мушу допомогти тобі стати достатньо сильною, щоб триматися за життя та не соромитися сліз. Люди народжуються з плачем.

— Я теж так народилася?

— Ну ж бо, дізнаємось, як ти народилася.

— Я боюся.

— Я також, але ти не будеш сама. Готова?

— Так. Але тримай мене за руку, Роджере. І не відпускай.

Я побачила, як його очі заблищали від сліз. Він стиснув мою руку і промовив придушеним голосом:

— Він знає, що у темряві…

Я випливла з себе. Чула, як його голос долинав здалеку:

— Ми повертаємося у період, коли ти народилася, Деррі. Раніше був час, коли існували тільки Саллі та Джинкс, а тоді щось трапилося, що від’єднало тебе як окрему особистість. Коли я порахую до трьох, ти переживеш той день, виставляючи на світло ті самі емоції. І ти й Саллі знатимете, як ти з’явилася.

Я вийшла з темряви крізь хмари та морок у дощ, блукаючи вулицями в пошуку Сіндерелли. І пригадала, що це відбулося у Великодню неділю, а Саллі тоді було десять років. Я ще не народилася. Це сталося три дні потому, але крізь пам’ять Джинкс я знала, як це було, і розповіла Роджеру.