Антирадянські історії

Визнання по-російски — це така гра, розрахована радше на недоумкуватість мешканців сепаратистських регіонів, ніж на реальний правовий статус. У Кремлі чудово розуміють, що взаємовизнання Абхазією Придністров’я або ХАМАСом і Гізбаллою — «Південної Осетії» ні до чого не приведуть, ні до визнаного правового статусу, ні до розвитку економіки. Це так само, як батьки періодично купують морозиво вередливій дитині, — так Кремль купує визнання одних невизнаних іншими невизнаними.

Найсумніше у всій цій пострадянській історії — глухий кут, етичний, моральний, політичний, ідеологічний, економічний. Мій приятель Ґела, уродженець Гальського району окупованої Абхазії, розповів, що таке «економіка» сухумського режиму: «Минуло двадцять із гаком років після інспірованого переважно ззовні конфлікту в Абхазії. Абхазію визнала Росія і ще дехто. Є прапор, напевно гімн, структури управління… Економіка, основа основ будь-якої держави, нічого від «незалежності» не отримала. Бюджет у графі доходів на дві третини залежить від примхи іншої держави (Росії. — Авт.), решта як назбирають. До 90-х років економіку Абхазії переважно складали сільське господарство і туризм. Зараз виробництво чаю, одну з головних статей експорту в минулому, знищено ущент. Усі чайні фабрики розібрано на металобрухт. Багато підприємств, що переробляли сільськогосподарську продукцію, спіткала та сама доля. Туризм розрахований переважно на малобюджетного гостя й переважно з Росії Але він через високі ціни за неадекватного сервісу і через проблеми із криміналом також на ладан дихає. Абхазія в літній період насилу забезпечує себе і гостей продуктами харчування. Причина — вигнання більшої частини населення з сіл після війни (1992–1993 років. — Авт.) і те, що більша частина населення перебралася у міста, у курортні зони — в пошуках легшого життя. В Абхазії дуже низьке збирання податків. Бізнес зазнає пресування як з боку криміналу, так і державних чиновників. Інвестиційний клімат через нелегітимність держави, корупцію і кримінал зведений до мінімуму. Торгівля: 80 % продукції завозять із Росії, 20 % просочується через інші регіони Грузії. Через бюрократичні й кримінальні перепони ціни зростають на 50–70 %. Будівництво переважно малобюджетне. Банківська система через відсутність власної валюти міцно прив’язана до Росії. Отримати кредити практично неможливо, за винятком корупційних схем. Інфраструктура підлатана з російського бюджету, переважно через потреби російського військового контингенту. Соціальні виплати й зарплати бюджетників не витримують жодної критики і не фінансуються з РФ».