Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 1
- Автор: Лавкрафт Говард Филлипс
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- ISBN: 978-966-2355-69-7
- Переводчик: Остап Українець
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 1». Краткое содержание книги:
Я сахнувся назад у темряву, вдарився об стіл, перевернув стілець і навпомацки пробрався до місця, де чорнота кричала приголомшливою музикою. Я намагався бодай спробувати врятувати себе і Еріха Цанна, хай би які сили протистояли цьому. Якоїсь миті я відчув дотик чогось холодного і закричав, але мій крик заглушило голосіння божевільної віоли. Раптово з темряви у мене вдарився смичок, що танцював у повітрі, і я зрозумів, що вже десь близько і сам музикант. Простягнувши вперед руку, я намацав спинку Цаннового стільця і, намагаючись привести його до тями, посмикав Цанна за плече.
Він ніяк не відреагував, а віола все продовжувала так само оглушливо завивати. Я схопив його за голову, намагаючись зупинити його механічні кивки, і прокричав на вухо, що нам обом треба втікати від невідомих жахіть цієї ночі. Але він не відповів мені і навіть не стишив своєї небувалої музики, а всією мансардою почали шугати дивні пориви вітру, ніби танцюючи серед темряви і хаосу. Коли я торкнувся рукою його вуха, то здригнувся, хоч і сам не знав чому — точніше, не знав, аж доки не відчув на дотик його упокоєного обличчя, крижаного, задубілого, бездиханного, яке осклілими очима безтямно витріщалося в порожнечу. А тоді, ніби дивом знайшовши двері і відсунувши великий дерев’яний засув, я стрімголов кинувся геть від того, що сиділо у темряві з осклілими очима, від замогильного завивання проклятої віоли, лють якої волала мені навздогін.
Стрибаючи, послизаючись, збігаючи вниз безкінечними сходами темного будинку; очманіло вискочивши на вузеньку круту старовинну вуличку і біжучи вниз східцями і бруківкою на нижню дорогу і набережну затхлої ріки; перебігши через темний міст на ширші, освітлені вулиці і бульвари, я нарешті опинився у знайомих місцях, але зі мною назавжди залишилися всі ці жахливі спогади. А ще я пригадую, що тоді не було вітру, як не було й місяця на небі, а вогні міста мерехтіли, як і завжди.
Попри найретельніші пошуки і розпитування, я так і не знайшов Рю д’Осей. Але я не шкодую — ні про це, ні про втрату у неосяжних безоднях дрібно списаних аркушів, які єдині містять пояснення музики Еріха Цанна.
Люба Ерменґард, або Серце сільської дівчини
Ерменґард Вуглик була чарівною білявою донькою Гайрема Вуглика, бідного, але чесного фермера-самогонника із Гоґтона, Вермонт. Насправді її звали Етил Ерменґард, але батько умовив її відкинути перше ім’я після того, як прийняли 18-ту поправку[54], запевняючи, що воно викликає у нього спрагу, нагадуючи про етиловий спирт, C2 H5 OH. У його власній продукції було більше метилу, або ж деревного спирту, CH3 OH. Ерменґард стверджувала, що їй минуло шістнадцять літ, і відмітала як брехню закиди про те, що виглядає вона на всі тридцять. У неї були великі чорні очі, показний римський ніс, світле волосся, яке ніколи не темніло біля коренів, хіба коли у місцевій аптеці закінчувались запаси відповідних засобів, і чудова, хоч і простувата фігура. На зріст вона була приблизно 5 футів і 5,33 дюйма[55], важила 115,47 фунтів[56] на вагах свого батька — стільки ж поза ними — і вважалася найпрекраснішою всіма сільськими бахурами, які обожнювали ферму її батька і її рідкі продукти.
За руку і серце Ерменґард боролись два її палкі прихильники. Кавалер Патик, який мав заставну на батьківський будинок, був дуже багатий і немолодий. Він був смаглявий і безжально вродливий, завжди їздив верхи на коні зі стеком у руці. Він давно запримітив осяйну Ерменґард, а зараз його запал роздмухався аж до жару через таємницю, відому йому єдиному — під скромними акрами фермера Вуглика він відкрив жилу щирого ЗОЛОТА!!! «Ага! — казав він собі. — Я здобуду дівку, перш ніж її батьки дізнаються про негадане багатство, і додам до свого статку статок ще більший!» Тож, замість разу, як було раніше, він почав заходити в гості двічі на тиждень.
Та, на нещастя для зловісних планів негідника, Кавалер Патик не був єдиним залицяльником красуні. Неподалік від села мешкав ще один красень, Джек Мужик, чиє кучеряве, солом’яного кольору волосся здобуло прихильність любої Ерменґард ще відтоді, коли обоє скніли у сільській школі. Джек довго був надто сором’язливим, щоб освідчитись у своїх почуттях, але одного дня, прогулюючись тінистим лугом біля старого млина з Ерменґард, він знайшов у собі мужність вимовити те, що було у нього на серці.
54
18-та поправка, прийнята у 1919 році, власне, встановлювала не раз згаданий Лавкрафтом «сухий закон».
55
Приблизно 164 сантиметри.
56
Трохи більше 52-х кілограмів.