Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів». Краткое содержание книги:
Її рішучість танула як сніг під гарячим сонцем. Незважаючи на те що пророк врятував Клариссу в башті, він все одно лякав її. Людина, якій відомо майбутнє, вселяла у неї жах.
Загарбники вставили їй у губу срібне кільце. Не мідне. Може, це означає, що з нею будуть обходитися краще, ніж з іншими? У всякому разі, вона залишиться жити. Вони стануть її годувати, і вона залишиться жити. І не доведеться боятися якоїсь моторошної, невідомої смерті.
Пророк окликнув Клариссу, і вона підскочила від несподіванки.
— Піднімись наверх, — сказав він, — і приведи кількох солдатів. Скажи їм, що тебе прислали за ними.
— Навіщо?
— Роби що сказано. Скажи, що тебе послав капітан Маллок. У разі чого додай, що він звелів їм тягнути свої драні шкури сюди негайно, інакше соноходець зробить їм візит, про який вони сильно пошкодують.
— Але якщо я вийду в зал… Під його поглядом вона замовкла.
— Скажи їм ці слова, і все буде в порядку. Приведеш їх сюди.
Кларисса відкрила рот, щоб запитати, навіщо йому знадобилися солдати в архіві, але під поглядом пророка вона проковтнула язик. Вона побігла по сходах, радіючи, що з кожним кроком віддаляється від цього страшного чоловіка. Навіть ворожі солдати вже не так лякали її, як він. Вона може втекти. Кларисса згадала батька-настоятеля. Ні, тікати нікуди. Але в неї срібне кільце.
Може, це не так вже й погано? Зрештою, ці люди оцінили її досить високо.
Кларисса ступнула в зал і завмерла з округленими очима. Подвійні двері на вулицю були рознесені вщент. Підлога завалена трупами тих, хто сподівався знайти притулок у стінах аббатства.
Величезний зал був повний солдатів. Прямо біля закривавлених тіл одні гвалтували жінок, а інші чекали своєї черги. Найбільшим попитом користувалися жінки із золотими кільцями. І при вигляді того, що з ними витворяли, Клариссу ледь не знудило. Затиснувши рот рукою, вона змусила себе сковтнути.
Вона стояла, задеревянівши, не в силах відвести очей від голої Менді Перлін, однієї з тих дівчат, які частенько мордували її. Менді вийшла заміж за багатого лихваря середніх років — але тепер її чоловік, Руперт Перлін, валявся тут же з перерізаним від вуха до вуха горлом.
Побачивши Клариссу, солдати кинулися до неї. Один схопив її за волосся, інший — за стегна. Вона навіть не встигла впасти, як вони задерли їй сукню.
— Ні! — Заволала вона.
Вони сміялися над нею, як ті, інші, сміялися над Менді.
— Ні! Мене прислали!
— От і чудово, — заявив один із солдатів. — А то я вже втомився чекати своєї черги.
Вона спробувала відштовхнути його руки, але він відважив їй такого ляпаса, що у неї задзвеніло у вухах.
У неї срібне кільце. Це щось та значить. У неї срібне.
Поруч з нею заверещала жінка, яку перекинув на підлогу здоровенний солдат. Схоже, срібне кільце не принесло їй користі.
— Маллок! — Зойкнула Кларисса. — Мене прислав капітан Маллок!
Солдат притиснувся до її губ грубим поцілунком. Рана занила, і по підборіддю знову потекла кров.
— Моя подяка капітану Маллоку, — посміхнувся він. Кларисса судорожно намагалася пригадати що їй велів сказати пророк.
— Доручення! — Викрикнула вона. — Капітан Маллок прислав мене з дорученням! Він наказав мені відвести вас в архів. І сказав, щоб ви тягли туди свої драні шкури негайно, інакше соноходець зробитьть вам візит, про який ви пошкодуєте.
Солдат брудно вилаявся і за волосся поставив Клариссу на ноги. Тремтячими руками вона поправила сукню. Стовплені навколо солдати зареготали. Один засунув руку їй між ніг.
— Гаразд, нічого тут стояти, мліти від задоволення, сука! Дасиш пізніше! Показуй дорогу.
Пророк зустрів їх в дверях, неначе зібрався вужі йти.
— А, ось і ви! Давно пора! — Роздратовано гаркнув він і вказав на полиці. Починайте пакувати книги, поки нічого не сталося, інакше імператор підсмажить нас на повільному вогні.
Солдати розгублено переглянулися. У центрі, куди на очах Кларисси пророк складав відібрані книги, лежала лише купка попелу. Порожні місця на полицях були заповнені, так що ніхто і не здогадався би, що кілька томів вилучено.
— Пахне димом, — зауважив один із солдатів.
— Дурень! — Пророк постукав пальцем йому по лобі. — Півміста палає! А ти нарешті відчув запах диму? Беріться за справу! А мені потрібно доповісти про книги, які я відшукав.
Натан повів Клариссу до дверей, але один з солдатів вхопив її за руку.