Міцний кулак туарегів
- Автор: Вавра Ярослав Раймунд
- Год: 1966
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Ганна Пашко
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Міцний кулак туарегів». Краткое содержание книги:
Історія про Бен Манзура, жорстокого шейха[1] уаргельської Шаанби, який підступно позбавив життя славетного царя ахаггарських туарегів, і про швидку помсту за той злочин належить до найтиповіших воєнних історій Сахари дев'ятнадцятого століття. Події, про які я вам розповідатиму, мають історичну основу. Коли тридцять сьомого року я відвідав Уарглу й дивовижну мзабську республіку «Семи святих міст», старі шейхи розповіли мені про ці події багато цікавого. Про дещо, на мою думку варте вашої увага, я розповідаю в цій книжці, перевіривши наперед оповідки шейхів у генерала Домаза, який теж не забув про похід ахаггарців на Уарглу. Та й давні літописи хариджитів[2], з якими я ознайомився під час моєї третьої подорожі 1947 року, відкрили мені чимало таємниць сивої давнини.
Отже, я розповім вам про Сахару і її мешканців — моїх друзів на далекому спекотливому півдні. Хто з вас читатиме про цю безмежну пустелю, про те, яка вона є, той пересвідчиться, що Сахара — аж надто цікава, без будь-яких вигадок цікава і в далекому минулому, і нині.
Я. Р. В.
— Коли ти, хлопче, хочеш мені щось сказати, то сідай на килим, на якому я ніч у ніч правлю молитву ось уже вісімдесят років. Килим і дерево, яке посадив мій дідусь, — оце й усе, що я маю на цьому світі, — крім досвіду, набутого із святих книг та з життя за сто двадцять років, досвіду, яким я ділюся з тими, хто потребує моєї поради.
Гасан наважився звести погляд на старого.
— Шановний шейху, — почав він не досить упевнено під проникливим поглядом цього наче казкового старого.
Та незабаром Гасан опанував себе і вже сміливо почав розповідати про всі пригоди. А на закінчення переказав шанобливе Улд Біскове доручення й прохання, щоб Ель-Баба послав пані Фетум досвідченого провідника, котрий добре знає мзабську хебку, й щоб шановні збори толбів дозволили гаркахові вступити на суверенну територію мзабської республіки — адже без того дозволу пер-ший-ліпший старійшина може чинити туарегам збройний опір.
Слухаючи Гасана, старий священик подеколи кивав головою на знак згоди. Юний посол закінчив свій виклад запевненням, що туареги ніколи не забудуть ласкавості республіки Мзаб і що Мзаб може завжди покладатися на великодушність грізних туарегів…
Проказавши це, Гасан похилив голову й мовчки чекав відповіді. Але в простій оселі владики панувала тиша. Вітер гойдав гнотик світильника, який був підвішений до нижньої гілки старої смоківниці.
Нарешті великий шейх промовив:
— Минуло рівно п'ятдесят років відтоді, як предок нинішнього всемогутнього шейха Бен Манзура на чолі великого війська вдерся до центральносахарських гір Ахаггару, випалив та сплюндрував десятки вбогих гірських сіл, вирубав тисячі фінікових пальм.
По тому «вельмишановний» предок Бен Мапзура повернувся на свої пасовиська й з тріумфом привів тисячі рабів та величезні стада верблюдів.
Те, що ніхто ніколи не міг зробити, зробили шаанби. Скориставшись з весняної пори, коли ахаггарські пастухи були розпорошені по купецьких караванах та по пасовиськах на неозорих, проте бідних і пустельних плоскогір'ях, коли пастухи залишили в своїх домівках жінок, рабів, старих та дітей, жорстокий нападник запрошки переміг їх.
Минуло рівно п'ятдесят років відтоді, а туареги приходять мститися тим, хто збагатів за їхній рахунок. Туареги довго готувалися до відомщення, роблячи рік у рік дрібні наїзди, що, наче стріли, то тут, то там впивалися в територію куди багатшу, густіше заселену й краще оснащену вогнепальною зброєю, в територію, над якою гордовито й жорстоко володарюють шейхи Шаанби.
Але Бен Манзур вчинив страхітливий злочин. Він убив полоненого й неозброєного аменохала, який випадком попав до рук шаанбських пастухів.
У Корані записано: «Око за око, зуб за зуб!» Це закон божий. Аллах нас учить, що не варто проливати кров винуватця, якщо його родичі запропонують у призначений строк ціну пролитої крові. Наш добрий пророк наперед прокляв тих, хто проллє кров правовірних, навіть коли вони допустилися лихого вчинку.
Наша громада раз і назавжди відмовилася проливати кров навіть найбільших наших грішників. У Мзабі протягом дев'яти століть не було жодної страти, й досі тут немає жодної в'язниці. Хто поміж нас учинить злочин, того виганяють з дому, видворяють з міста, в того забирають дружину, дітей, близьких, той повинен покинути нашу територію, залежно від провини, на рік, на кілька років або й на все життя.
Це, дитино, страшне покарання. Воно жахає навіть огрубілих людей. Але між нас нечасто трапляються справжні злочинці. Людина, що осквернила себе злочином, відрізана, як суха гілка, й знехтувана усім народом. Тож ніхто з нас ніколи не заплямує себе кров'ю людини!
Отака-то наша основна особливість, через яку нас, мзабітів, усі мстиві люди переслідують, бо ми, мовляв, порушуємо закон і не вимагаємо око за око, зуб за зуб.
Мудрець замовк і похилив голову.
Гасан зачудовано дивився на нього, ще не зовсім збагнувши принципи, які йому так несподівано виклав старий могутній шейх Ель-Баба. А той, вийшовши з короткої задуми, проказав:
— Таємниця, яку я щойно розкрив тобі, — це мій дарунок твоїй вразливій юності. І я прошу тебе світлою пам'яттю твоєї померлої матері оберігати мій дарунок від лихого ока. Бо інакше нашу світлу путь до добра буде осквернено тими, хто не використав би її так, як використовує наша громада.
Гасан зворушено поцілував жилаву старечу руку.
— Та про це годі! Тепер слухай, що я відповім на послання, яке ти мені щойно переказав. Шейх Бен Манзур, володар Шаанби, знавіснів од пихи, яка є смертельним злочином і яка, наче зігріте гадюче яєчко, виплодить дуже багато зла, коли її не задушити в зародку. Не можна залишати гадюче кубло, немудро допомагати злу, яке прагне влади над пригнобленим людом. Тож застосуємо закон: око за око, зуб за зуб! Я дам найдосвідченіших провідників і обіцяю, що вся хебка буде сліпа й глуха, коли в нашій країні з'явиться хтось із ваших воїнів.