Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба

Рис. 49. Громадські та житлові споруди Неаполя Скіфського. За Ю. П. Зайцевим.

Еллінські традиції відбилися в архітектурному оформленні споруд, способах будівництва і оздоблення приміщень. Це, насамперед, стосується житлових будинків Неаполя («дім з напівпідвалом», «мегаронні» споруди), громадських будівель (ансамбль з портиками)[461]. Для пізньоскіфських будинків І ст. до н. е. — І ст. н. е. характерні мегарони — споруди, що складалися з великого приміщення та сіней. Є вони в Неаполі та на інших поселеннях («Чайка», Керкінітида, Калос-Лімен, Добре). Частина з них, вірогідно, мала житлове призначення, а монументальні правили за громадські споруди, де, можливо, відбувалися й релігійні церемонії[462]. Багато з таких будинків унаслідок перебудови втратили свої первісні функції й у II—III ст. н. е. перетворилися на житлові та господарчі приміщення.

Елементи грецького фортифікаційного мистецтва трапляються і в оборонних мурах міста. В господарчій діяльності пізні скіфи запозичили у греків систему землекористування та способи ремесла, що сприяло розвитку торгівлі та обміну. В побуті вживалися речі грецького походження або виготовлені за їхніми зразками. Відомі грецькі написи на постаментах, рельєфах, а також графіті на посуді та речах.

Знайдені на Неаполі та інших пам'ятках теракотові статуетки і бронзові фігурки грецьких богів (Деметра, Кора, Афродіта, Гермес, Зевс, Діоскури) належать до предметів імпорту, але деякі з них, імовірно, виготовлялись на місці за античними формами. Відомі й примітивніші зооморфні та антропоморфні фігурки, ритуальні «хлібці», які свідчать про поширення місцевих землеробсько-скотарських культів.

Дуже оригінальною є монументальна скульптура пізніх скіфів. Це антропоморфні надгробки та рельєфи. Зараз їх відомо більше 20. Вони поєднують у собі риси скіфської, грецької, сіндської, фракійської та сарматської традицій. Іконографію сюжетів представлено чоловічими фігурами зі зброєю, або з іншими атрибутами, примітивними портретами, фігурами вершників у різних композиціях, сценами адорації[463].

Значне місце в релігійних уявленнях скіфів займав культ домашнього вогнища. Про це свідчать їхній розпис та архітектурне оздоблення, наявність зольників-есхарів. Культ вогнища був тісно пов'язаний з ідеєю родючості та землеробсько-скотарськими культами[464].

Серед інших культів можна назвати поклоніння сонцю — солярна символіка широко представлена на ліпних курильницях та в оздобленні побутових речей. У пізніх скіфів існував культ коня, оскільки його часто приносили в жертву під час поховального ритуалу, зображення кінських голів трапляються на виробах мистецтва, фігурки коней продряпані на штукатурці в будинку «А» Неаполя Скіфського. З хтонічним культом пов'язані жертовні поховання собак.

Одним з найпоширеніших у пізньоскіфському середовищі був культ предків та героїзованих вождів. Останнє підкріплюється наявністю надгробних рельєфів із зображенням вершника. Культ вершника простежується і в розпису вирубаного в скелі склепу № 9 з Неаполя Скіфського. Сцена полювання на кабана має багато аналогій у фракійському, а також сарматському мистецтві.

Під час поховального обряду, мабуть, відбувалися релігійні танці, уявлення про які дають зображення розписів склепів № 2 та № 8. Нерідко в поховальному ритуалі використовувалися символи вогню: охра, реальгар, вугілля, кремінь. Для очищення могили ставили курильниці з ароматичними смолами, обкурювали сіркою. Траплялися випадки навіть часткової кремації небіжчика (Усть-Альма, Неаполь). Щоб захиститися від померлих останнім зв'язували ноги ремінцем, закривали могили кам'яними закладами з великих плит, забивали вхідні ями камінням. У могилах пізньоскіфських некрополів в жіночих похованнях знаходять дзеркала, іноді навмисно пошкоджені. Їх наявність також пов'язана з культом мертвих та солярною символікою.

Для захисту від злих духів у поховальному ритуалі широко використовувалися різні амулети: бронзові дзвіночки, різноманітні підвіски, виготовлені з каменю, коралів, бронзи, єгипетського фаянсу. Деякі з них мали антропоморфні та зооморфні зображення. Апотропеїчну функцію виконували також браслети, оздоблені зображеннями зміїних голівок, а також кільця з виступами-гульдами. До першого століття н. е. належать знахідки амулетниць, які вміщували певний предмет поклоніння. До категорії пам'яток, пов'язаних з культами, можна віднести зображення оленів та коней на глиняних пряслицях. Деяке магічне призначення мали також речі з сарматськими знаками. Вони відомі на посуді, кам'яних плитах, вапняковій чаші, надгробках, предметах побуту, серед графіті з «будинку з фресками», в розписах вирубаних у скелі склепів тощо.