Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді
- Автор: Ялом Ирвин
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2018
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді». Краткое содержание книги:
Затишний кабінет. Навпроти вас на м’якій та зручній кушетці сидить він — психотерапевт, той, хто вислухає історію ваших страждань, допоможе… Йому ви готові повністю довіритися. А як щодо нього? Чи так само ваш лікар відвертий з вами?
За допомогою історії Ернеста Леша, досвідченого фахівця, автор відкриває перед читачем загадковий і не завжди привабливий зворотний бік психотерапії. Які таємниці минулого приховує Ернест, про що він думає під час чергового сеансу, дивлячись на свого пацієнта? І, зрештою, хто такий терапевт: бог чи людина зі своїми хибами та слабкостями? Перед вами – психотерапія без прикрас.
Через кілька днів вони зустрілися на сеансі й Маршал боявся, що припустився помилки: він ще ніколи не бачив містера Макондо таким схвильованим — той ледве міг всидіти у своєму кріслі. Натомість Адріана була справжнім уособленням спокою та вишуканих манер. На початку сеансу містер Макондо, страшенно затинаючись, плутано заговорив про суперечність між його матримоніальними бажаннями і тими претензіями, що їх висуває його родина стосовно статків. Адріана перервала його на півслові, зауваживши, що, на її думку, шлюбна угода є не тільки правильним, але й бажаним рішенням.
Вона сказала, що чудово розуміє його сумніви й насправді поділяє більшість із них. Її батько, який був серйозно хворий, нещодавно порадив їй вчинити мудро й не включати власні заощадження у спільне подружнє майно. І хоча її статки, порівняно з Пітеровими, були досить незначними, невдовзі Адріана мала отримати великий спадок, адже її батько був головним акціонером каліфорнійської мережі кінотеатрів.
Проблему було вирішено. Схвильований Пітер оголосив свої умови, і Адріана радо на них пристала, наголосивши на додатковій умові: її власні статки буде записано на її ім’я. Маршал був трохи розчарований тим фактом, що Пітер вирішив подвоїти суму, зафіксовану в угоді, — либонь, то був своєрідний прояв вдячності за швидке вирішення проблеми. «Невиліковна щедрість, — думав Маршал. — Утім, гадаю, є значно гірші хвороби». Коли вони обоє вийшли з кабінету, Пітер обернувся, потиснув Маршалові руку і сказав: «Я ніколи не забуду того, що ви сьогодні для мене зробили».
Маршал відчинив двері й запросив містера Макондо до кабінету. На Пітері був розкішний золотаво-коричневий кашеміровий піджак, що неабияк пасував до його шовковистого каштанового волосся — воно повсякчас падало йому на очі, і чоловікові доводилося його поправляти.
Останній сеанс Маршал вирішив присвятити перегляду та зміцненню їхніх здобутків. Містер Макондо висловив жаль з приводу того, що їхня співпраця добігла кінця, і вкотре наголосив, що тепер він перед ним у неоплатному боргу.
— Лікарю Стрейдер, усе своє життя я платив консультантам чималі суми за те, що зрештою виявлялося неважливим і багато не вартувало. Та з вами я отримав зовсім інший досвід — ви дали мені щось напрочуд безцінне, тоді як я нічим вам не віддячив. Протягом кількох сеансів ви змінили моє життя. А що зробив я? Заплатив тисячу шістсот доларів? Маю зауважити, що можу заробити ці гроші за п’ятнадцять хвилин, інвестувавши їх у ф’ючерси. Ви надто добре мене знаєте, лікарю Стрейдер, — поспіхом заговорив Пітер, — аби розуміти, що така несправедливість мені аж ніяк не до душі. Це своєрідний подразник — як кістка в горлянці. І це не можна ігнорувати, адже хтозна, можливо, це негативно вплине на результати, що ми їх досягли разом. Я хочу зрівняти рахунок — і наполягаю на цьому. Ви чудово знаєте, — вів далі Пітер, — що в мене є певні труднощі, коли йдеться про міжособистісне спілкування. Мене не можна назвати гарним батьком. Мені важко протистояти жінкам. Та є одна справа, в якій я досяг неабиякої майстерності, — і це заробляння грошей. А тому я вважатиму за честь подарувати вам частку в одній із моїх інвестицій.
Щоки Маршала спалахнули рум’янцем. Він відчув, що йому паморочиться в голові, і всередині нього спалахнув конфлікт між жадобою та доречністю такого кроку. Маршал щосили зціпив зуби, а тоді зробив правильний вибір, відхиливши пропозицію, що трапляється в житті тільки раз:
— Містере Макондо, мені дуже приємно, однак про це не варто навіть говорити. Боюся, що в моїй професійній галузі приймання грошових (власне, будь-яких) подарунків від пацієнтів вважається порушенням етичних норм. Під час наших сеансів ми оминули таку проблему — коли вам хтось допомагає, ви відчуваєте дискомфорт. Тож якщо нам випаде попрацювати разом у майбутньому, це, поза сумнівом, годилося б занести до переліку основних питань. А зараз саме час сказати про те, що я встановив за свої послуги справедливу ціну, а ви її заплатили. Я підтримую думку хірурга, який оперував вашого батька, — запевняю вас, ви нічого мені не винні.
— Лікаря Блека? Оце так порівняння. За кілька годин роботи він отримав десять тисяч доларів. А через півгодини після операції вже розкрутив мене на мільйон доларів для центру досліджень серцево-судинних захворювань у Гарварді.