Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга
- Автор: Белинский Владимир Брониславович
- Серия: Україна–Русь #3
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Навчальна книга — Богдан»
- ISBN: 978-966-10-4534-6
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга». Краткое содержание книги:
Дослідження буде корисне для тих, хто цікавиться правдивим, несфальшованим описом подій минувшини.
Прийшла черга й Османської імперії заступитись за свого скривдженого васала.
Перша велика сутичка між Річчю Посполитою і Османською імперією відбулася 1620 року під Цецорою, де польський коронний гетьман С. Жолкевський зазнав нищівної поразки, його армія була вщент розгромлена, а сам він убитий в бою. Що цікаво, запорозьке військо в поході С. Жолкевського участі не брало. Гетьман С. Жолкевський, як і всі польські верховоди, ставився до запорозьких козаків зневажливо.
Перед дослідженням подій самої Хотинської битви хотів би нагадати читачам таку незаперечну істину з церковного питання того часу:
«Следует отметить, что на протяжении всего пребывания в Киеве отряд казаков во главе с П. Сагайдачным составлял как бы личную охрану патриарха (Єрусалимського Феофана. — В.Б.)» [222, с. 163].
Так заявила російська й українська історіографії. А в 1620–1621 роках у Петра Сагайдачного часу на подібну акцію не було. Що зафіксовано документами. У нього такий час міг бути тільки у 1617–1618 роках.
Українським історикам сьогодні не слід боятися російських провладних «держиморд» і рішуче рвати фіктивну «пуповину», якою Московія прив’язала Україну до себе.
15–17 червня 1621 року біля річки Мокрий Кагарлик відбулася загальна козацька рада, яка, висунувши до польського короля Сигізмунда III певні умови, ухвалила рішення вступити у війну з Османською імперією на боці Речі Посполитої.
«Козаки погоджувалися воювати проти турків за умови, що центральний уряд піде їм на поступки у справі віросповідання. (Ми про те говорили в минулих розділах. — В.Б.). Донести це до відома офіційної Варшави уповноважили посольство Війська Запорозького, до якого увійшли, зокрема, полковник П. Сагайдачний (на той час гетьманом був Яків Бородавка. — В.Б.) та Володимирський і Берестейський єпископ Ієзекиїл Йосип Курцевич» [227, с. 38].
Хотинська фортеця
Оскільки від послів довший час не було ніяких звісток, гетьман Я. Бородавка — представник козацької черні — вирішив іти з Волині до майбутнього театру воєнних дій, у Молдавію.
«8 серпня 1621 року козаки переправилися на правий берег Дністра під Могилевом-Подільським. Вступивши на молдавську територію, вони розпочали бойові дії» [227, с. 38].
Звичайно, козацьке командування розуміло: якщо вони не прийдуть на допомогу (полякам та литовцям), то турецька армія, яка сукупно налічувала 160–170 тисяч осіб, почергово розіб’є і перших, і других. А те, що Османська імперія не залишить Русь-Україну в спокою, не викликало сумніву.
«У 20-х числах серпня головні козацькі сили було сконцентровано в районі Могилева на Дністрі. 21 серпня по дорозі з Варшави під Хотин прибув П. Сагайдачний, посол Війська Запорозького до короля. Литовський гетьман (Ян Ходкевич — головнокомандувач армії Речі Посполитої, керівник Хотинської битви. — В.Б.) був зацікавлений у тому, щоб він якомога швидше добрався до козаків та поквапив їх іти на з’єднання з польсько-литовським військом. Отож, П. Сагайдачний невдовзі виступив з-під Хотина у супроводі наданої йому охорони. Однак замість знайти запорожців, він натрапив на турецький табір. Під час бою, що зав’язався, П. Сагайдачний дістав вогнепальне поранення в руку. Все ж йому вдалося врятуватися, і 25 серпня він розшукав козацьке військо під Могилевом, Того ж таки дня козаки зібрали раду, на якій П. Сагайдачний прозвітував про результати свого посольства до короля. Його розповідь про обіцянки, які дав Сигізмунд III у відповідь на козацькі вимоги (які насправді король не збирався виконувати), схвально сприйняли учасники ради. Невдоволені командуванням Я. Бородавки, козаки скинули його з гетьманства і напередодні вирішального зіткнення з армією Османа II вручили гетьманську булаву досвідченому полководцю П. Сагайдачному. Новообраний гетьман наказав вишикувати рухомий табір із возів і виступити до Хотина.
Попри те, що з 25 серпня козаків під час маршу атакували татари, а також передові підрозділи турків, вони майже без втрат надвечір 1 вересня прибули до Хотина,.. отаборилися в долині Дністра» [227, с. 99].
Литовський гетьман Ян Ходкевич чекав ще на підхід війська на чолі з польським королевичем Владиславом. 2 вересня підрозділи армій останнього підійшли до Дністра навпроти Хотинського замку. І позаяк міст через Дністер був пошкоджений, то переправа армії польського королевича закінчилася тільки 8 вересня 1621 року.