Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга
- Автор: Белинский Владимир Брониславович
- Серия: Україна–Русь #3
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Навчальна книга — Богдан»
- ISBN: 978-966-10-4534-6
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга». Краткое содержание книги:
Дослідження буде корисне для тих, хто цікавиться правдивим, несфальшованим описом подій минувшини.
Польсько-українсько-литовська армія мала у своєму складі близько 90–92 тисячі людей під Хотином; турецька — приблизно 150–160 тисяч. Хоча ці цифри можуть значно коливатися за різними джерелами. Ми користуватимемось даними праці «Хотинська війна 1621. Битва за Центральну Європу» українського доктора історичних наук Петра Саса та литовського доктора історичних наук Генуте Кіркене, 2011 року видання. Послухаємо: «У сухопутних бойових діях Хотинської війни взяло участь близько 110 тисяч вояків Османа II, а зі слугами та солдатами допоміжних служб — щонайменше 150–160 тисяч осіб. Річ Посполита спромоглася виставити коронне та литовське військо (до складу якого входило чимало іноземних найманців) загальною чисельністю 27 440–28 440 осіб, а зі слугами — 42 440–43 440 осіб. Сухопутні сили запорожців, які 1621 року вийшли на війну з турками, налічували 44 100 козаків, а разом з пахолками, джурами (молодими козаками, які виконували функції зброєносців, військових слуг) — близько 46–48 тисяч осіб. Це означає, що в рік Хотинської війни на суші і на морі воювало 51,6–53,6 тисячі козаків» [227, с. 127].
Хотинська війна складалася з кількох фаз. Різні автори говорять про різні фази протистояння, як і про причини виникнення тієї війни. Але майже всі історики погоджуються, що з 8 серпня 1621 року до початку вересня сухопутні воєнні дії вели переважно запорозькі козаки проти сателіта Османської імперії — Молдови.
«Сухопутна фаза Хотинської війни розпочалася після того, як 8 серпня 1621 р(оку) запорозькі сили на чолі з гетьманом Я. Бородавкою переправилися на правий берег Дністра під Могилевом-Подільським і розпочали воєнні дії на території Молдавського князівства. Запорозькі сили спустошили Сороки та Оргіїв і знищили довкола них усе, що могло дістатися ворогові. Молдавський господар утік із Ясс, столиці князівства…
Оскільки запорозькі підрозділи діяли розпорошено, для багатьох з них це мало тяжкі наслідки. В щоденнику Хотинської війни Я. Собеського є повідомлення про те, що 27 серпня чотириста козаків наткнулися на ворога. Зайнявши позицію в горах, вони вступили в бій з армією Османа II і упродовж двох днів сковували її просування до Хотина» [227, с. 98].
Слід мати на увазі, що облаштовуючи Хотинське поле перед майбутньою битвою, головнокомандувач польської армії Ян Ходкевич запросив до спорудження фортифікації одного із найкращих тогочасних фахівців — голландського інженера Вільгельма Аппельмана.
«Аби ніщо не заважало втіленню у життя фортифікаційних ідей В. Аппельмана, польсько-литовське командування вирішило спалити місто Хотин. Залишивши тільки муровану церкву, пристосувавши її до потреб оборони. Щось споруджувати у східній частині майбутнього військового табору не виникало необхідності. Адже там на високих кручах над Дністром вже стояв цегляний Хотинський замок із трьома вежами та мурами, ширина яких становила 6 м, а висота — до 40 м. Із півночі замок омивав потік, русло якого пролягало глибоким урвищем. Однак головну роль в обороні польсько-литовського війська повинен був відіграти не цей порівняно невеликий замок, а захищені від артилерійського вогню укріплення. Йдеться, зокрема, про високий земляний вал із викопаним перед ним ровом, що тягнувся на декілька кілометрів навколо позицій війська Я. Ходкевича… Перед табірним валом, на певній відстані від нього, вирили окопи, що стали передньою лінією оборони… оборона польсько-литовської армії була ешелонована, що створювало труднощі для ворога, який намагався її прорвати…» [227, с. 80–81].
Зрозуміло, що запорозькі козаки, прибувши до табору польсько-литовського війська та зайнявши на південь від фортеці берег річки Дністра, фортифікаційних споруд не мали. Укріплення та захисні споруди довелося зводити під час Хотинської війни.
Якщо глянути на карту оборони польсько-литовсько-українського війська, то його ліве крило, вподовж Дністра, очолював гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, який на чолі запорозьких козаків зайняв лівий, найважчий фланг оборони. На правому крилі оборони стояли цілковито польські підрозділи, якими командував С. Любомирський. В центрі розмістилися литовсько-польські підрозділи на чолі з Яном Ходкевичем. Прибулий на початку вересня королевич Владислав став поруч з Я. Ходкевичем, у центрі.