Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга
- Автор: Белинский Владимир Брониславович
- Серия: Україна–Русь #3
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Навчальна книга — Богдан»
- ISBN: 978-966-10-4534-6
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга». Краткое содержание книги:
Дослідження буде корисне для тих, хто цікавиться правдивим, несфальшованим описом подій минувшини.
Для контролю за лівим берегом Дністра турки почали форсовано зводити міст через річку. Після чого перекинули на лівобережжя частину кримськотатарських сил і частину артилерії. А на правобережжі підійшли майже впритул до ворожих позицій, зв’язавши ще більше польсько-литовсько-українське військо. У союзному війську почали відчувати нестачу продовольства і фуражу. Тоді козаки запропонували діяти вночі. І хоча перша запланована нічна бойова операція за різних причин не відбулася, та запорожці з 12 вересня таки почали «нічні походи до турків».
«У тому, що польсько-литовська армія раніше за інших почала голодувати під Хотином, не було нічого дивного, адже вона прийшла сюди напівголодною, із запасами всього на якихось кільканадцять днів. Налагодити постачання захисників Хотина продуктами харчування (а також порохом та іншими військовими припасами) з тилових територій було доволі складно через активне перешкоджання цьому противника. Адже як тільки сили Османа II розпочали бойові дії під Хотином, частина татарських сил вирушила вниз по Дністру і навпроти села Сокіл переправилася на лівий берег ріки. По цьому татари рушили в напрямку Кам’янця-Подільського. Їм значною мірою вдалося перекрити доступ польсько-литовської армії до цього міста — головної тилової бази… 8 вересня для встановлення надійної блокади хотинських обложених на лівий берег Дністра послали татар Кантеміра-мурзи, які пустошили тили Речі Посполитої» [227, с. 112].
Враховуючи можливі наслідки, Петро Сагайдачний зі своїми однодумцями ухвалили рішення стратити старого гетьмана Якова Бородавку. 8 вересня 1621 року Я. Бородавка був страчений…
Козаки продовжували надійно захищатися.
«Невдовзі козаки освоїлися під Хотином та змогли налагодити порівняно задовільне забезпечення свого війська продовольством. Причому вони навіть постачали його полякам та литовцям. У запорозькому війську було організовано регулярні рейди продовольчих команд, які піднімалися вгору по Дністру, аж до Снятина. Роздобувши потрібну кількість харчових продуктів, козаки вантажили їх на плоти, зроблені з трьох-чотирьох колод, і сплавляли їх прямо до свого табору. Щодо м’яса, то його у запорожців було вдосталь, оскільки за потреби вони регулярно захоплювали у противника худобу. Як уже було зазначено, перебуваючи біля проточної води, тобто біля Дністра (на території козацького табору були також струмки, які впадали у ріку), запорожці не мали проблем із пошесними захворюваннями» [227, с. 113].
Слід зауважити, що турецька армія теж мала значні проблеми з постачанням продовольства, хоча не була в оточенні. На це вплинули дії козаків, які спустошили Молдову, з території котрої Осман II та його командування збиралися забезпечувати свою армію. Також зазначимо, що після перших бойових невдач войовничий дух турецької армії значно упав. Це проявилося у збільшенні пауз між турецькими штурмами. Після штурму 15 вересня Осман II кинув свою армію на новий штурм тільки 25 вересня 1621 року.
«28 вересня вони з максимальним напруженням усіх своїх сил спробували вирвати перемогу, провівши генеральний штурм позицій запорозько-польсько-литовської армії, що став останньою великою бойовою операцією турків у Хотинській битві. (Саме на цей час. — В.Б.) …припав розпал вельми дошкульної для армії Османа II нічної війни, організованої запорожцями» [227, с. 113].
24 вересня 1621 року раптово помер у Хотинському замку головнокомандувач Я.К. Ходкевич. Його посаду, звичайно, всі запропонували польському королевичу Владиславу, та він, по суті, передав її керівнику правого крила польсько-литовського війська — С. Любомирському.
Турецький спалах активності 25 і 28 вересня (штурми), скоріше за все, слід пов’язувати зі смертю головнокомандувача Я. Ходкевича. Перед тим як розповісти про останні дні Хотинської війни, слід згадати про «нічну війну» запорожців з турками.