Замах (Щось краще за смерть)
- Автор: ван Аарде Рохір
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Видавничий дом "Всесвіт"
- Переводчик: Ярослав Довгополий
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Замах (Щось краще за смерть)». Краткое содержание книги:
Роман Замах присвячений політичному вбивству Степана Бандери, одного з лідерів українського націоналізму, агентом КДБ Богданом Сташинським. Головний герой Замаху — Степан Бандера — прагне завоювати незалежність рідної держави, прибігаючи до засобів, які вважає єдино виправданим і єдино доцільним в ситуації, що склалася на момент початку Другої Світової Війни.
Основним джерелом написання роману послужили матеріали процесу проти Богдана Сташинського перед Федеральною судовою палатою в Карлсруе (8—19 жовтня 1962 року).
Тепер, згодом, він уже розумів, що ті запитання і відповіді переслідували зовсім іншу мету, ніж вимагала формальність, і що Кірповського не цікавила така дурниця, як штраф залізниці за несплату проїзду, що він промацував його сильні та слабкі сторони, випробовував, чи спроможний він чинити опір, вивчав його інтелект та самовладання і, окрім того, плекав у ньому стан залежності, який викликав тривогу, ляк і разом з тим спонукав довіритися, а не боятися.
Коли розмова закінчилася, а тривала вона недовго, заледве півгодини, він так і не збагнув у чому річ, і неспокій огорнув його, як ніколи перед тим. І це входило у гру. Не можна було сказати, що Кірповський був щирим або нещирим. Це був чоловік, якого Леонід так і не розкусив, принаймні не дев'ятнадцятирічний Леонід — доросла дитина, яка не зрозуміла, що тепер дні юності минулися назавжди.
Він дасть ще про себе знати, заявив Кірповський.
Він подумав — повідомленням про штраф або повісткою. Та через декілька днів за ним прийшов той самий міліціонер.
— Чортибатька-що! — пробурмотів дядько Марко, який саме був удома. — Таку бучу зчинили через таку дурницю?
— Я теж гублюся в здогадках, — тихенько відповів він, боячись, що міліціонер у коридорі його почує.
Справді, і чого вони від нього хочуть? Якщо зчиняти таку тяганину через усякого зайця, то доведеться їм усю Червону армію ввести до складу залізничної міліції. Такий простакуватий, він тоді ще вірив, що має справу з залізничною міліцією.
Капітан Кірповський виглядав грізнішим, ніж минулого разу, залишаючись таким же холодним, діловим — проте за цією байдужістю відчувався рішучий осуд, тож хлопець перелякався дужче, ніж минулого разу, і дужче прагнув примирення і довіри.
— Я отримав про тебе детальну інформацію, — почав Кірповський і постукав пальцем по справі, яка лежала перед ним.
Справа? Завели цілу справу через таке незначне порушення?
— Твої справи кепські!
Капітан глибоко затягнувся цигаркою, неквапно випустив густу хмару диму, яка, здавалося, привертала його увагу більше, ніж сам Леонід.
Бога ради, що він має на увазі?
Вони замовкли, аж поки хлопець — його губи раптом геть пересохли — отямився і запитав:
— Що...що ви маєте на увазі?
Тоді Кірповський подивився на нього холодними, бездушними очима ката.
— Бусівка! Осередок опору. Сім'я Свободи...? Націоналісти найневиправнішого гатунку!
Його наче струмом ударило. І враз охопило глибоке почуття безпорадності. Ось воно що. Боже, Боже!
— Володимир Свобода, — зачитав Кірповський. — Це твій батько, чи не так? Вже в 1934 році заарештований польською поліцією у підозрі за націоналістичну пропаганду. У 1938 році ув'язнений в польський концтабір Береза Картузька за підривну діяльність. Підозрюється у колаборації з фашистами...
Леонід похитав головою. Це неправда! Його батько був антифашистом з самого початку, а його рідний брат, вуйко Василь, були фашистами... Але ці звинувачення... звалили його немов удар. Він відчув себе як на рингу, його атакували, і він не знав, як захищатися, супротивник накинувся на нього, добиває його, йому захопило дух, сили покинули його, і ноги підломилися.
— ...виступав таємно проти колективізації. Підтримує контакти з бандитами, які переховуються в околицях Бусівки. Існує підозра, що у листопаді минулого року декілька тижнів переховував пораненого ад'ютанта так званого генерала Тараса Чупринки і допоміг останньому втекти. Підозрюється і в тому, що...
Слів він уже майже не чув. Він згадав той мішок, який приготував батько, мішок з сухарями на той випадок, коли за ними прийдуть. Всемогутній Боже, людей відправляли до Сибіру за справи в сотні раз невинніші. Скількох тільки з їхнього села! З ними покінчено, ось чим закінчились їхні глупі, безглузді затії!
— Катерина і Мар'яна Свобода. Це твої сестри, чи не так? Виступають зв'язковими для повстанців і допомагають їм харчами. Мар'яна Свобода під час останньої чистки у лютому зникла на декілька днів з Бусівки. Підозрюється в тому, що попередила бандитів про прибуття до району загонів міліції та спеціального загону. Мар'яна Свобода теж... Що таке? Тобі недобре?
Вони знали все, геть усе! Вже давно, вже дуже давно він мав відчуття, що те, що вони робили в Бусівці і по всій Західній Україні, є абсолютно безглуздим, таким собі дитячим хрестовим походом, катастрофічний кінець якого не за горами. І раптом він ніби насправді побачив їх маленькими дітьми — батька, матір, Катерину і Мар'яну, Ростислава і Дмитра, — маленькими дітьми, що бавляться біля підніжжя пагорба, завзято і поважно, геть захоплені своєю простодушною грою. І він бачить те, чого вони собі не були свідомі. Пагорб розриває тріщина, дерева похилились, грунт почав зсуватися і ось-ось розчавить їх, змете їх, немов ніколи їх і не було. Діти, легковірні діти! Вони ж бачили, як не одного забирали, вони все приготували, навіть мішок із сухарями, які час від часу міняли. Все на той випадок, коли за ними прийдуть, чи вдень, чи вночі, проте потайки надіялись, що їх це мине.