Первісна. У вирі пророцтв

Івін розбудив сиґнал, що спрацював від поштових чарів. Як і більшість відьом, вона завжди мала при собі кілька аркушів зі спеціально налаштованим плетивом і особливим маґічним знаком для прийому важливих та невідкладних повідомлень. Утім, такі листи Івін отримувала вкрай рідко, бо не брала ніякої участі в керуванні Сестринством, не цікавилась абрадською політикою і навіть під час своєї багаторічної подорожі по континенту вела спокійне, розмірене життя. Тож усі справи, з якими до неї зверталися сестри, цілком могли зачекати до ранку.

Прокинувшись, Івін запалила в кімнаті світильник і передовсім поглянула на настінний годинник. Ішла третя по півночі, за вікном тужливо завивав вітер — з вечора на острів насунула снігова буря з півночі, й хуртовина розгулялася на всю губу. Івін не любила мінеганську зиму, вона вважала, що в четвертому столітті сестри-засновниці припустилися помилки, перебравшись сюди з Тір Шиншару. Тоді їхнє рішення було продиктоване небажанням вести суперництво за вплив у реґіоні з двома наймогутнішими на той час країнами — Шінаном та Хамрайґом, і вони заснували відьомську державу по інший бік Північного Абраду, де люди лише почали заселяти звільнені від демонів та чудовиськ території. Проте слідом за відьмами перемістився на північний захід і політичний центр абрадської цивілізації: Ґулад Хамрайґ та Ініс Шінан поступово втратили свої провідні позиції, а їхнє місце зайняли Івидон і Катерлах. Перший став узірцем справедливого державного устрою, який забезпечував усім громадянам мир, добробут та впевненість у майбутньому, а Катерлах завжди славився своєю військовою могутністю — як на суші, так і на морі. Навіть після розпаду Імперії він залишився найвпливовішим з усіх Північних Королівств, а чимало островів у Океані Івирид і досі перебували у васальній залежності від нього…