Первісна. У вирі пророцтв
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #2
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. У вирі пророцтв». Краткое содержание книги:
Тим часом Шимас аб Нейван і Ріана вер Шонаґ, послухавшись поради диннеші, прямують на Ініс на н-Драйґ. Що їх чекає на цьому далекому острові, де тисячу років тому помер останній у світі дракон? Яке нове знання вони там здобудуть? І як це пов’язано з Ейрін та її Первісною Іскрою? А пов’язано ж напевно…
Попри те, що Івін не сподівалася заснути, сон таки здолав її. Однак тривав він недовго, менше ніж дві години, а тоді її знову, вже вдруге за цю ніч, розбудив сиґнал від поштових чарів.
Івін рвучко прокинулась і мерщій вихопила із шафки аркуш, списаний квапливим і недбалим почерком Мораґ вер Дерін.
Ти просто не повіриш, що сталося. Я б і сама не повірила, якби не бачила на власні очі. Недавно до Відьомської Вежі прибігла Ґвен, усіх побудила — і уяви лишень…
Моражиного листа Івін читала, квапливо вдягаючись, а дочитувала вже на ходу. Вона й не сподівалася отримати звістку про Ґвен з перших рук, думала, що їй повідомлять цю новину вже тутешні сестри, тому не обговорювала з Ейрін такий варіант. А тепер вирішила першою прийти до неї, розбудити, якщо спить, і в разі потреби засвідчити перед іншими, що її поведінка була абсолютно невинною.
Та, на жаль, вона запізнилась, і коли вибігла на сьомий поверх, помітила, як у дверях Ейріниного помешкання промайнув краєчок білого вбрання. Схоже, її випередила котрась із найстарших, що першою отримала листа — найпевніше, від Брігід, а може, й від самої Ґвен.
Івін кинулася вперед по коридору, хоч і розуміла, що вже не встигне. Увірвавшись до передпокою, вона побачила перед розчиненими дверима спальні сестру Кейліон вер Маллайг, а на підлозі біля її ніг лежала подушка. Із самої кімнати чувся заспаний і розгублений голос Ейрін:
— …стро Кейліон, вибач. Я думала, це Морін. Вона має паскудну звичку… Ох, а що сталося? — В її голосі пролунали непідробні панічні нотки. — З моїм батьком усе гаразд? І з Фіннелою, і…
— Не нервуй, Ейрін, — заспокійливо мовила Кейліон, скоса зиркнула на Івін, а потім пройшла до спальні. — Це не стосується твоєї кровної рідні. Ідеться про наші сестринські справи. Хоча дивно, що ти досі не отримала листа з Тахріна. Там же твої кращі подруги — Шайна, Шаннон, Мораґ, та й Ґвен тепер…
Івін вирішила, що настав час втрутитись, і ввійшла до кімнати слідом за найстаршою. Ейрін, що сиділа в ліжку, звісивши ноги на підлогу, здивовано закліпала очима.
— І ти тут?… — Її погляд зупинився на складеному вдвоє аркуші, який Івін тримала в руках. — Ага, лист… Ні, сестро Кейліон, я не знаю ні про який лист. Якщо він надійшов, то має бути в кабінеті. Зараз я…
— Не треба, — зупинила її найстарша, — це зачекає.
І далі розповіла, що дві години тому Ґвен прокинулася й виявила в себе Іскру — проте не свою колишню, а іншу, яка досьогодні належала Неріс вер Дирдрі. Ейрін зіграла просто блискуче, поводилася саме так, як і мала б поводитись, уперше про це почувши, була украй вражена цією дивовижною новиною, раділа за Ґвен, трохи сумувала через смерть сестри Неріс (але вміру, як сумують за незнайомими родичами, що їх знали лише зі слів інших), коли треба, перепитувала, уточнювала, знай поривалася побігти до кабінету, щоб подивитися, чи немає листа від Шайни або Шаннон. А в належний момент зобразила приголомшене розуміння, чому Кейліон та Івін прийшли до неї, проте не стала гарячково й категорично заперечувати свою причетність до цього, а злякано зойкнула, зосередилася на своїй Іскрі і за хвилю полегшено оголосила, що не бачить у ній жодних змін, не відчуває жодних слідів недавнього контакту з іншою Іскрою.
Наприкінці цієї вистави до них приєдналася старша сестра Раґвільд вер Енвис, яка щойно отримала листа від Альси вер Киннейді. Мабуть, Альса попросила свою давню подругу негайно зайти до Ейрін, засвідчити, що вона спить і нічого не знає, і таким чином не дозволити їй згодом приписати собі заслугу у відновленні відьомської сили Ґвен. Сама Раґвільд не поділяла впертої Альсиної невіри в існування Первісної, а належала до тих сестер, які й хотіли б не вірити, але не могли заплющувати очі на факти, тому швидше боялася, що Ейрін таки причетна до цих подій. Проте щира, невинна поведінка дівчини заспокоїла її; та й Кейліон, з усім своїм кількасотлітнім досвідом і глибоким знанням людської натури, здається, нічого не запідозрила. Івін була навіть шокована тим, як легко й невимушено Ейрін ошукала двох таких досвідчених сестер. Зате тепер можна не сумніватися — вона заб’є памороки будь-кому і при цьому й оком не змигне…
Врешті Кейліон відпустила Ейрін, і та бігцем кинулася до свого кабінету, щоб перевірити пошту. А найстарша, в супроводі Івін та Раґвільд, вийшла в коридор, зачинила за собою двері й сказала: