Франческа. Володарка офіцерського жетона
- Автор: Бату Дорж
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-682-4
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Франческа. Володарка офіцерського жетона». Краткое содержание книги:
Зрештою, у найвідповідальніший момент МКС, як дама досвідченіша й рішучіша, візьме все у свої руки. Тобто руку. За допомогою Canadarm2 космічна красуня візьме Dragon за… хм… не буду уточняти, за що, і ніжно вставить його грейфер у свій стикувальний порт… ото еротика пішла. Ну а що? Dragon хлопець молодий, ще схибить…
Кохатимуться вони місяць, після чого Dragon і МКС, утомлені, але задоволені, розлучаться до наступного побачення.
* * *
У командному центрі грав «Щедрик». Точніше не зовсім «Щедрик», а «Carol Of The Bells» у виконанні Pentatonix. На носі Різдво, тож звідусіль лунають «Up On The Housetop», «White Christmas», «Baby, It’s Cold Outside», але всі рекорди б’є, звісно, «Carol Of The Bells». Місцева радіостанція WRCH нон-стоп почала крутити різдвяні мелодії одразу ж після Дня подяки. Я таке чув тільки на радіо «Дзвони» на Івано-Франківщині. WRCH слухав офіцер Баррел.
— Hark how the bells,
Sweet silver bells,
All seem to say,
Throw cares away! — бурмотів старший офіцер.
— Christmas is here,
Bringing good cheer,
To young and old,
Meek and the bold! [40] — підспівував йому Pentatonix.
— Щедрик щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка! — заспівав я.
Усі раптом замовкли.
— Що це за переклад? — красиво підняла чорну брову Франческа. — Це українська, я вже на слух добре розрізняю! — вона не могла себе не похвалити.
— Це не переклад, а оригінальні слова. А ось те, що ви співаєте, це якраз переклад! А точніше, навіть не переклад, а адаптація. По суті інтерпретація, — сказав я.
— Та ну тебе! — махнув рукою Баррел. — Я іще після Кейсі Цісик не відійшов, а ти мене тут Сч…щч…ссшшш… Як воно вимовляється?!
— Сшччед-ррик, — вимовила Франческа дивлячись у телефон. — Це й справді українська мелодія!
— Її написав композитор Леонтович у першій чверті двадцятого століття, — я не міг згадати точний рік.
— 1916 року, — уточнила Франческа.
— Ні, у шістнадцятому її вперше виконали в Києві, написана вона була раніше. А точніше, це аранжування, бо сама пісня дуже давня.
— Наскільки?
— Наскільки це можливо. Бо там фігурує ластівка, а ластівки прилітали навесні. А давні слов’яни святкували прихід нового року навесні.
— Що, загалом, логічно, — сказав Баррел. — Друїди святкували новий рік восени, коли все помирало і готувалося до народження. А навесні святкували Белтейн, час, коли все невідворотно змінюється!
— Отут я не в курсі, — чесно зізнався я. — Ми, монголи, святкуємо Саґаан Сар, або «Білий Місяць», із початком місячного року за дванадцятирічним циклом. І припадає це на кінець зими і початок весни.
— Отак почали пісню згадувати, а заглибились у стародавню історію! — Баррел закрутив сивий вус. — Знаєш, я чув цю пісню змалку. Вона щороку грає із кожного ящика. Але я ніколи не задумувався, звідкіля вона, — офіцер помовчав. — І Цісик я любив. Але вона завжди була для мене американкою. Дуже вродливою до того ж.
— А ви їли колиcь кемпбеллівський суп? — запитав раптом я.
— Це консервоване їдло з Джерсі?! — засміявся Баррел. — Томатний, чеддер, клем-чаудер! Та я його їв усе дитинство і юність, поки не одружився! Моя жінка терпіти його не може. Я, щоправда, й досі його їм, коли ніхто не бачить, — смак юності, сам розумієш… Хоч тепер він не той, що був раніше… А ось рисовий…
— Пам’ятаєте інсталяцію Енді Воргола? — перервав я Баррелові спогади.
— Із бляшанками?! Аякже! Це ж моя юність!
— 1962-й рік, тридцять два полотна, 51 на 41 сантиметр кожне. На полотнах — бляшанки «Campbell’s Soup» різних видів! — я чудово пам’ятав цю роботу, бо любив поп-арт.
— Стривай, — не зрозумів Баррел. — До чого тут «Carol Of The Bell»?
— Енді Воргол — русин, — я тицьнув пальцем у Закарпатську область на мапі, що висіла на стіні. Його батьки русини. А русини жили на території сучасної України і Словаччини.
— О-о-о, камон! Ти серйозно?
— Абсолютно.
— Pierogi! — продемонструвала свої кулінарні пізнання Франческа.
— Польські!
— І українські — в Україні їх також називають і «пироги», і «вареники».
— Variniki!
— Varenyky!
40
Англійську версію тексту до «Щедрика» написав 1936 року американський композитор та аранжувальник українського походження Пітер Вільговський (1902–1978).