Рукопис, знайдений у Сараґосі
- Автор: Потоцкий Ян
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Піраміда
- ISBN: 978-966-441-411-8
- Переводчик: Виктор Дмитрук
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Рукопис, знайдений у Сараґосі». Краткое содержание книги:
Сеньйор дон Санно де Пенья Сомбре!
Мене повідомили про стосунки, які ти мав з негідницею, котру я відтепер не вважаю графинею Ровельяс. Якщо хочеш, можеш послати по дитину, яку вона незабаром народить. Щодо мене, то я негайно виїжджаю за тобою до Америки, де сподіваюся побачити тебе останній раз у житті.
Цей лист поверг мене в розпач. А незабаром мій біль дійшов до крайніх меж, коли я дізнався про смерть Ельвіри, твого чоловіка і Ровельяса, якого я збирався переконати в безпідставності його звинувачень. Проте я зробив, що міг, для спростування наклепів і визнання його доньки законною спадкоємицею; а ще я урочисто присягнувся, коли дівчинка стане повнолітньою, зробити її своєю дружиною або взагалі ніколи не одружуватись. Виконавши цей обов’язок, я вважав своїм правом шукати смерті, якої релігія не дозволяє завдавати самому собі. Саме тоді в Америці один дикий народ, що був союзником іспанців, вів війну з сусіднім народом. Я вирушив туди й був прийнятий цим народом. Але для отримання, так би мовити, громадянських прав я повинен був дозволити, щоб мені на всьому тілі витатуювали голкою візерунок змії і черепахи. Голова змії починалася на моєму правому плечі, тіло шістнадцять разів обкручувалося навколо мого власного і закінчувалося хвостом на великому пальці правої ноги. Під час цього обряду дикун-виконавець навмисне колов мене аж до костей, випробовуючи, чи не вирветься в мене суворо заборонений крик болю. Я витримав це випробування. Під час цих мук я ще здалеку почув крики наших диких ворогів, тоді як наші заводили погребальні співи. Я вирвався з рук жерців, схопив ломаку й кинувся у сам вир бою. Перемога схилилася на нашу сторону. Ми принесли з собою двісті двадцять скальпів, а мене тут же на полі бою, одностайно проголосили касиком[35].
Через два роки дикі народи Нової Мексики перейшли в Христову віру й скорилися іспанській короні.
Вам, мабуть, відоме закінчення моєї історії. Я домігся найвищих почестей, про які тільки може мріяти підданий іспанського короля. Але повинен попередити тебе, чарівна Ельвіро, що ти ніколи не будеш віце-королевою. Політика мадридського кабінету не дозволяє, щоб одружені люди володіли в Новому Світі такою величезною владою. З того моменту, як ти станеш моєю дружиною, я перестану носити титул віце-короля. Можу покласти до твоїх ніг тільки звання іспанського ґранда і маєток, про джерела якого, оскільки він буде в майбутньому нашим спільним, мушу сказати тобі кілька слів.
Підкоривши дві провінції північної Мексики, я отримав від короля дозвіл на експлуатацію однієї з найбагатших копалень срібла. З цією метою я вступив у партнерство з одним комерсантом з Веракруса, і ми в перший рік отримали дивіденди вартістю три мільйони піастрів; однак, оскільки привілей був на моє ім’я, то я отримав на шістсот тисяч піастрів більше від мого спільника.
— Дозволь, сеньйоре, — перервав ватажка незнайомець, — сума, яка припадала на віце-короля, становила мільйон вісімсот тисяч піастрів, на спільника — мільйон двісті тисяч.
— І я так думаю, — відповів ватажок циган.
— Або, простіше кажучи, — промовив незнайомець, — половина суми плюс половина різниці. Ясно, як два рази два чотири.
— Маєш рацію, сеньйоре, — відповів ватажок, — після чого продовжив так:
Віце-король, прагнучи докладно з’ясувати мені стан свого маєтку, сказав:
— На другий рік ми забралися ще глибше у нутрощі землі й повинні були збудувати переходи, колодязі, ґалереї. Витрати, які досі складали четверту частину, зросли на одну восьму, а кількість руди скоротилася на одну шосту.
Почувши це, геометр витягнув з кишені табличку й олівець, але гадаючи, що тримає в руці перо, вмочив олівець у шоколад; проте, бачачи, що шоколад не пише, він вирішив витерти перо об свій чорний каптан і витер його об сукню Ребеки. Потім почав щось базграти на своїй табличці. Ми посміялися над його розсіяністю, а ватажок циган говорив далі:
— На третій рік перешкоди зросли ще більше. Нам довелося привезти шахтарів з Перу й віддати їм п’ятнадцяту частину доходів, зовсім не обтяживши їх витратами, які того року зросли на дві п’ятнадцяті. Зате кількість руди збільшилася в шість і одну четверту разів порівняно з минулорічною кількістю.
35
вождь індіанського племені в часи завоювання Америки