Рукопис, знайдений у Сараґосі
- Автор: Потоцкий Ян
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Піраміда
- ISBN: 978-966-441-411-8
- Переводчик: Виктор Дмитрук
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Рукопис, знайдений у Сараґосі». Краткое содержание книги:
Одного дня герцоґ наказав покликати до себе мого батька й сказав йому:
— Дон Енріке, я щойно отримав від короля, нашого наймилостивішого повелителя, лист, який хочу тобі прочитати. Ось його слова:
Мій кузене!
На останній нашій раді ми вирішили на підставі нових планів зміцнити деякі місця, які служать обороні нашого королівства. Ми бачимо, що Європа вагається між системами дона Вобана і дона Когорна. Запроси найздібніших людей для вирішення цього питання. Пришли нам їх плани, а якщо ми виявимо серед них такі, які зможуть нас задовольнити, то їх автору буде доручено їх виконання. Окрім того, наша королівська величність відповідно його нагородить. А зараз полишаємо тебе милості Божій і залишаємося прихильним тобі
Королем
— Ну, то що, — запитав герцоґ, — чи відчуваєш ти в собі сили, любий Енріке, щоб взяти участь у цьому змаганні? Застерігаю тебе, що твоїми суперниками будуть найкращі інженери не тільки з Іспанії, а й з усієї Європи.
Мій батько на хвильку замислився, а тоді впевнено відповів:
— Так, сеньйоре, і хоча я лише вступаю в цю професію, однак ви, ваша вельможність, можете мені вірити.
— Добре, — сказав герцоґ, — старайся виконати цю роботу якомога краще, я коли завершиш її, ніщо вже не затримуватиме вашого щастя. Бланка стане твоєю.
Можете здогадатися, з яким запалом мій батько взявся до роботи. Дні й ночі він сидів над столом, а коли втомлений розум настійливо вимагав відпочинку, він проводив час у товаристві Бланки, розмовляючи про своє майбутнє щастя і про радість, з якою він обніме Карлоса після його повернення. Так минув цілий рік. Нарешті поприсилали безліч планів з усієї Іспанії і з різних країн Європи. Усі були запечатані й зберігалися в канцелярії герцоґа. Мій батько вирішив, що слід остаточно закінчувати роботу, й довів її до такої досконалості, про яку я можу дати вам лише слабке уявлення. Почав він від усталення головних засад атаки й оборони, потім показав, у чому Когорн погоджується з цими засадами, і довів, що завжди, коли він від цих засад відступає, то припускається помилки. Вобана він ставив значно вище від Когорна, однак передрікав, що той ще раз змінить свою систему; в майбутньому це підтвердилося. Усі ці арґументи ґрунтувалися не тільки на вченій теорії, але й на детальних поясненнях способів будівництва укріплень, де враховувалися місцеві умови й додавалися кошториси й математичні розрахунки, незрозумілі навіть для найбільш здібних учених.
Закінчивши останній параграф своєї праці, батько виявив у ній цілий ряд недоробок, яких він одразу не помітив, тому тремтів, коли відносив рукопис герцоґу, який наступного дня віддав його моєму батькові зі словами:
— Улюблений племіннику, ти став першим; я негайно відсилаю твої плани, а ти можеш думати тільки про своє весілля, яке незабаром відбудеться.
Батько в пориві радості впав герцоґу до ніг і сказав:
— Ясновельможний пане, дозволь же приїхати моєму брату, бо щастя моє не буде повним, якщо я не обійму його після такої довгої розлуки.
Герцоґ насупив брови й відповів:
— Я передчуваю, що Карлос морочитиме нам голови вихвалянням чудес двору Людовика XIV, але оскільки ти просиш мене, то я пошлю по нього.
Батько поцілував герцоґу руку й пішов до своєї нареченої. Відтоді він вже не займався геометрією, а кохання заповнило всі хвилини його життя, забираючи всі душевні сили.
Тим часом король, який брав фортифікаційні справи близько до серця, наказав, аби перечитали й розглянули усі плани. Невдовзі батько отримав листа від міністра, в якому той висловлював йому величезне задоволення і за дорученням короля запитував, у який спосіб він прагне бути винагороджений. У листі, скерованому до герцоґа, міністр двору давав зрозуміти, що молодий чоловік, без сумніву, міг би отримати звання першого полковника артилерії, якби його зажадав.
Батько відніс листа герцоґу, який у відповідь прочитав йому свій, однак сказав, що ніколи не насмілиться прийняти звання, якого він, на свою думку, поки що не заслужив, і благав герцоґа, аби той від його імені відповів міністру.
Герцоґ відмовив йому:
— Це тобі, — сказав він, — міністр писав, і ти повинен йому відповідати. Без сумніву, міністр має для цього свої причини, оскільки ж він у листі, написаному до мене, назвав тебе молодим чоловіком, то, мабуть, твоя молодість зацікавила короля, якому міністр хоче представити власноручний лист юнака, який подає такі надії. Зрештою, ми зуміємо написати такого листа без зайвої самовпевненості.