Заборонені чари
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Заборонені чари». Краткое содержание книги:
Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...
(Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)
— В Раду? Ні, не турбуйтеся. Збори почнуться о пів на п’яту за нашим часом, а зараз лише початок четвертої.
— Ага… То ви знаєте про Раду?
— Звичайно, знаю. Маріка не має від мене секретів. Мені відомо, що ви незабаром ви станете імператором, і… — Аліса завагалася. — Я уявляла вас зовсім інакшим.
— І яким?
— Ну… Таким величним і гордовитим… Словом, як і належить вельможному князеві.
Стен тепло всміхнувся їй.
— Коли потрібно, я стаю величним і гордовитим. Становище зобов’язує. Але ж не завжди і не з усіма я мушу бути таким. От зараз я ваш гість, ви найкраща Марічина подруга, її кузина, а отже, ми зведені родичі… Та й не лише зведені — адже дід Конора МакКоя, також Конор МакКой, був нашим предком. А ще ви леді — по-нашому, князівна.
Аліса розсміялася:
— Це вам Маріка сказала? Вона перебільшує. Мій титул леді означає, що я дочка сера Вільяма Монтґомері. Мій батько не був лордом, тобто князем, а був лише баронетом — це на зразок вашого жупана. Та й то в наш час шляхетські титули просто пережиток минулого. Вони не дають ніякої влади.
Стен кивнув:
— Маріка розповідала, що у вас демократія. Елінською мовою це означає „народне правління“.
— Десь так і є, — підтвердила Аліса. — Державними справами в нас займається уряд, призначений парламентом. Це щось на зразок вашого сейму, тільки депутатів до нього обирають усі дорослі громадяни, незалежно від свого суспільного становища. Так само формується і влада на місцях.
— Мені важко це уявити, — чесно визнав Стен.
Ще зо чверть години вони розмовляли на різні теми, а потім прийшла Маріка з частуванням для брата. Побачивши, що Стен уже прокинувся, вона лагідно дорікнула йому:
— Чому відразу не покликав мене? Я б поквапилася.
— Ми думали, що ти от-от повернешся, — сказала Аліса. — Ти ж лише ходила на кухню.
— Затрималася, щоб побалакати з Браєном, — пояснила Маріка. — Він цікавився батьковим самопочуттям. — Сестра підкотила візок зі стравами до стільця, на якому сидів Стен. — Шкода, братику, я хотіла подати сніданок тобі в ліжко. Тут є такий милий звичай.
Він пильно подивився на Маріку:
— А тобі хто подає сніданок у ліжко?
— Аліса, — незворушно відповіла сестра. — Зазвичай вона встає раніше за мене. Проте зрідка буває навпаки, і тоді вже я приношу їй сніданок.
На відміну від Маріки, Аліса зніяковіла і навіть трохи зашарілася. Це не оминуло Стенову увагу, і він подумав: невже сестра таки бреше йому — а від Аліси вимагає, щоб вона тримала язика за зубами і покривала її походеньки?…
Як виявилося, Маріка помітила і збентеження кузини, і сумнів, що виразно відбився на братовім обличчі. Вона слабко посміхнулась і сказала Алісі:
— Боюся, Стен хибно витлумачив рум’янець на твоїх щічках. Я ж бо знаю, в який бік вертяться коліщата в його голові… Та гаразд. Допоможи йому розібратися зі стравами, а мені треба перевдягтися. Я скоро повернусь.
Маріка послала їм рукою поцілунок і випурхнула з кімнати.
Провівши сестру замисленим поглядом, Стен узявся до сніданку. Аліса пересіла до нього ближче й підказувала, що, як і в якому порядку слід їсти. Більшість страв були незнайомі Стенові, але дуже смачні. Втім, тривожні думки не дозволяли йому повною мірою насолодитися чудовим сніданком. І наразі його непокоїли не так загадкові чаклуни-Послідовники, як один їхній слуга…
— Алісо, — врешті наважився Стен. — Ви не могли б розповісти мені про Кея?
— Маєте на увазі Кейта?
— Так, його.
— І що вас більше цікавить — він сам чи його стосунки з Марікою?
Стен відвів очі. Схоже, Аліса бачила його наскрізь.
— Гм… Гадаю одне тісно пов’язане з іншим.
На Алісиних устах з’явилася поблажлива усмішка.
— Ну, щодо іншого можу вас заспокоїти. Кейт до нестями закоханий у Маріку, це правда. Проте вона ставиться до нього лише як до друга. Між ними нічого серйозного не було… тобто, взагалі нічого не було. Вони навіть не цілувалися.
„Дякую, втішила!“ — похмуро подумав Стен і допитливо зазирнув Алісі в очі. — А ви цього певні? Маріка нічого від вас не приховує?
Аліса стійко витримала його гострий погляд.
— Звісно, ні. Як я вже казала, між нами немає таємниць. І в будь-якому разі, Маріка нічого не змогла б від мене приховати. Я б це зразу відчула.
Вона говорила так щиро й переконано, що Стен був схильний повірити їй.
„А цікаво,“ — раптом промайнуло в його голові, — „Маріка просто спить з нею, чи вони ще й бавляться одна з одною. Якщо так, то це на краще — тоді Кейт має менше шансів…“