Заборонені чари
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Заборонені чари». Краткое содержание книги:
Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...
(Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)
Аліса зітхнула:
— Мені так незручно зустрічатися з ним…
— Облиш! — заспокоїла її Маріка. — Все буде гаразд. Пам’ятаєш, як ти переживала, що батько дізнається про нас? А він і слова нам не сказав. Досі вдає, що ні про що не здогадується.
— То це ж дядечко Генрі! — заперечила Аліса. — Він не сміє ні в чому тобі суперечити, навіть думки не припускає, щоб критикувати твою поведінку. А задати мені прочухана не наважується — боїться, що ти довідаєшся і влаштуєш скандал. Я, звісно, не сумніваюся, що твій брат теж любить тебе. Та навряд чи його любов така сліпа й беззаперечна.
— Це правда, ми з ним часто сваримося, — підтвердила Маріка. — Але з твого приводу ніяких сварок не буде. Повір.
— Що ж, хочу вірити…
Аліса відійшла від шафи, лягла на ліжко і втомлено випростала ноги.
— А таки важко їздити щодня в Единбурґ і назад, — промовила вона. — Це просто набридає.
Маріка присіла поруч і взяла її за руку.
— Ти дуже напружена, Алісо, — сказала вона. — І не лише від утоми. Ти чимось схвильована. Що сталося?
Аліса нітрохи не здивувалася її проникливості. Вона й сама частенько відчувала найменші відтінки Марічиного настрою, не потребуючи ніякої телепатії.
— Так, дещо сталося. Пам’ятаєш, ми якось говорили про Ерін О’Ши з мого курсу?
Маріка ствердно кивнула. Аліса була товариською дівчиною, мала багато приятельок в університеті, але жодну з них не запрошувала до себе в гості, щоб не створювати зайвих клопотів для Маріки. Сама ж Маріка почувалася незручно від того, що обмежує кузину в спілкуванні, тому неодноразово пропонувала їй відмовитися від такого жорсткого правила — якщо не виникає проблем з Джейн, котра часто гостює в Норвіку, то рідкі відвідини Алісиних університетських знайомих нічого не змінять. Аліса мало не поступилася, навіть збиралася для проби запросити Ерін О’Ши, з якою за час навчання зійшлася найближче, та в останній момент передумала.
— То що ж Ерін? — запитала Маріка.
— Раніше я не хотіла тобі казати, але вона вже три місяці заграє зі мною. М’яко, ненав’язливо — і, водночас, наполегливо, хоча раніше я за нею не помічала ніякої схильності до дівчат. Певна річ, я щоразу давала їй зрозуміти, що між нами може бути тільки дружба, та вона на це не зважала. А сьогодні… сьогодні перед першою парою я випадково почула, як вона розмовляла з кимось про мене.
— З ким?
— Не знаю. Розмова була по мобільному. Ерін сперечалася з якимсь чоловіком, котрого називала просто „сер“. Точних слів я не пригадаю, але вона була незадоволена, що він так тисне на неї, вимагає негайного результату. Говорила, що розуміє, як йому зараз важко, але нічим зарадити не може. Мовляв, це не її вина, що Аліса — ну, тобто я, — така непоступлива. Потім послухала його і погодилася, що справді, це порушення правил — називати ім’я по телефону. Проте він також чинить не за правилами, коли щодня телефонує їй під час занять, і вона обов’язково відзначить це у своєму звіті до Курії.
— Ого! — аж скинулася Маріка. — До Курії?
— Атож. Не думаю, що йшлося про Римську Курію. Мабуть, це якось пов’язано з Кураторами, керівниками Послідовників.
— Так, звісно, — кивнула Маріка. — А про що вони далі говорили?
— Більше ні про що. Ерін вимкнула телефон, а я поквапилася піти, поки вона не помітила мене. Сама розумієш, я була приголомшена і ледве всиділа на лекції. Другою парою мав бути семінар з романтизму, де ми з Ейрін сидимо поруч, і я боялася зрадити себе, тому сказала, що погано почуваюсь, і поїхала додому.
Кілька хвилин Маріка мовчала в задумі. Нарешті промовила:
— Отже, я мала рацію. Послідовники стежили й за тобою. І вже давно… Ти казала, що Ерін почала підбивати до тебе клинці три місяці тому?
— Десь так. І розумію, до чого ти ведеш. Поведінка Ерін змінилася вже після мого з Джейн розриву. Вочевидь, Послідовники переконалися, що швидкого примирення годі чекати, і вирішили задіяти запасний варіант.
— То тепер ти визнаєш, що Джейн шпигувала за тобою?
Аліса знову зітхнула:
— Дуже не хочу в це вірити. Але факти, кляті факти — свідчать про інше. Мені боляче думати, що вона працювала на Послідовників.
— Ти досі любиш її? — запитала Маріка.
— Так, — чесно зізналась Аліса. — Я люблю і тебе, і її, вас обох.
— А кого з нас дужче?
— Тебе, ясна річ. Безумовно, тебе. Я вже зробила вибір і не шкодую про це. Навіть якщо ти розлюбиш мене…
Маріка негайно притисла палець до її вуст.