Щоденник Майдану та війни

У трьох містах України пройшли і мітинги, якщо не сказати — бунти, солдатів строкової служби Внутрішніх військ України. Найбільш серйозна ситуація складалась у Києві. Солдати внутрішніх військ із частини, розташованої під Києвом, зачинили своїх офіцерів у казармі й пішли на Київ під Адміністрацію Президента вимагати мобілізації. Ці солдати не брали участі у воєнних діях в Донбасі, але зате брали участь у спробах придушити протести на Майдані минулої зими. Близько чотирьохсот солдатів брали участь у цій дивній акції, що більше підходить під визначення «воєнний злочин». Через кілька годин вони погодились повернутися в частину, й інцидент було вичерпано. Одначе, звичайно, інформація про бунти військових «по всій Україні» стала головною новиною російських телеканалів. Пізніше виступив Президент Порошенко і заявив, що у зв’язку з воєнними діями в Донбасі мобілізація сол­датів усіх військових частин відкладається до стабілізації обстановки. А трохи пізніше виступили й представники Служби безпеки України, які повідомили, що бунти вій­ськових було підготовлено російськими спецслужбами в багатьох містах України, але вдалося реалізувати заплановане тільки в трьох містах. В інших містах українські спец­служби змогли заблокувати діяльність своїх росій­ських колег. З’ясувалося, що координувалися раніше заплановані солдатські бунти через російську інтернет-мережу «Вконтакте», а також через проросійських активістів на місцях. У військовій частині в селищі Новопетрівці під Києвом бунт почався після того, як на територію частини потрапили проросійські активісти, що прикинулися батьками солдатів, які приїхали відвідати своїх дітей. Саме вони почали на території військової частини мітинг і закликали солдатів ізолювати офіцерів і йти до Києва вимагати звільнення в запас. Готовність солдатів поводитися за їхніми вказівками тільки доводить те, що частину солдатів заздалегідь було підготовлено до цього плану дій.

Непомітно і без особливих обговорень у суспільстві пройшла зустріч Путіна і Порошенка в Мілані. Реакція на її наслідки була спокійноюй очікуваною: «Який сенс говорити з Путіним?» Сенс, звичайно, був, але сенс цей був політичним, а не практичним. Для Заходу важливо, щоб Україна продовжувала «діалог» із Росією. Цей «діалог» більше нагадує два паралельні монологи.

Осінь цього року явно «працює» на Україну — до початку листопада метеорологи обіцяють теплу погоду. Опалення ввімкнуть, коли дійсно похолодає. Може, коли піде сніг. Але ніхто не скаржиться. Багато киян хочуть зрозуміти: як зимуватиме Донбас. Насправді, захоплені сепаратистами території можуть цілком стерпно перезимувати завдяки власному вугіллю, адже до половини вугільних шахт розташовані на захопленій території. Тут, звичайно, виникає питання оплати праці шахтарів, але влада «Новороссии», як любить називати цей регіон президент Путін, виявляє чудеса економічного мислення. У Луганську працює їдальня, в якій годують за роботу. З’явились оголошення про ва­кансії, в яких також указується, що грошей за роботу не даватимуть, а тільки годуватимуть.