Острови шторму та смутку. Гадюка

Корабель легко і зухвало виходить в океан. Нам це вдалося! Екіпаж полегшено видихає, радіючи, що ми опинилися на широких просторах, де гуляє свіжий вітер.

Коли Ана командує опустити вітрила, Гарлі кладе «Мстителя» на західний курс. Вони працюють дуже злагоджено, і мене дивує, чому батько завжди відгукувався про членів Королівської Флотилії із таким презирством. Все, що я бачу, — їхній талант.

Райнс зачитує суворі правила, що передбачають достатній відпочинок кожному члену екіпажу, поки не настав день битви. Райнс дає мені зрозуміти, що поки мій батько не з’явився на горизонті, за корабель відповідають він із Бронном. Щойно вигулькне Гадюка, я беру керівництво на себе. Тож моє завдання — відпочивати й берегти сили.

Моя каюта невеличка, проте я вдячна за неї. У більшості з членів екіпажу гамаки натягнуті на палубі зі зброєю, але Райнс наполіг, щоб мій авторитет підкреслили окремою каютою.

Одного вечора, поки ми сидимо в мене на підлозі й гриземо сухарі — вони вже настільки тверді, що я просто не уявляю, як будемо їсти їх через кілька днів, — я розпитую Бронна про екіпаж.

— Чому мій батько не поважає Королівську Флотилію? По правді, вони неймовірні — кращі за половину разом узятих Змій.

— Ну, багато з них не належать до офіційних лав Флотилії, — відповідає він.

— Що ти маєш на увазі?

— Вочевидь, Торін перейняв звичку підбирати волоцюг. Більшість цього екіпажу — моряки, що не відповідають якимсь вимогам — насправді примхам — Короля, або ж ті, кого звільнили зі служби через дрібні порушення. Дехто — розбійники, що переосмислили свій шлях і тепер прагнуть спокутувати гріхи. Взагалі більшість із них чудово вписалися б в атмосферу «Діви».

На диво, це відкриття мене тішить. Таке відчуття, ніби тут усі свої серед своїх.

Ми завершили свою не надто ситну вечерю, і Бронн піднімається з наміром йти геть.

— Гадаю, мені варто поспати.

Я не менше виснажена, проте зовсім не хочу залишатися сама; не хочу, щоби він забрав із собою світло, яке мені приніс.

— Ти б міг лягти тут на підлозі, якщо не проти ділити зі мною цю каюту.

Він скоса дивиться на мене.

— Не думаєш, що це недоречно? Ти заручена з іншим чоловіком.

— Гадаю, Торін вдовольниться тим, що поряд зі мною — мій особистий охоронець.

Бронн фиркає:

— Ти не потребуєш захисту.

Проте хапає покривало і кидає його на підлогу.

Залажу в гамак, широко усміхаючись, — рада, що він таки залишився.

Перед тим як примоститися, Бронн задуває ліхтаря. Западає мовчанка, сповнена невимовним жаданням; цей вкрадений нами час — на ціну золота.

Бронн врешті порушує тишу, ніжно питаючи:

— Дозволиш мені тебе вчити?

Я бентежусь:

— Вчити чому?

— Ти добре б’єшся; хвала Ґрейс за її працю. Та щоб здолати Капітана, ти мусиш рухатися швидше, плавніше. Поки можемо, нам варто тренуватися.