Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Найвідоміша оповідь про ці події походить з Юдейської Біблії. Яків був успішним пастухом на горбах біля Хеврону, там, де тепер західний берег Йордану. Він мав дванадцять синів, але лише одинадцятому, Йосипові, подарував квітчасте вбрання. Роздратовані десятеро старших братів продали барвисто вбраного батькового улюбленця торгівцям рабами, що прямували до Єгипту. Кілька років по тому, коли в Хевроні забракло харчів, Яків відрядив десятьох старших синів до Єгипту по зерно. Там вони зустріли місцевого високопосадовця, і ним виявився їхній брат Йосип, що з рабів піднявся високо щаблями фараонової служби (за загальним визнанням, після строку у в'язниці за спробу крадіжки; звичайно, його обмовили). У чудовій ілюстрації складности рішення, чи варто довіряти торгівцям, брати не здивувалися, коли невпізнаний Йосип зробив вигляд, що має їх за підглядачів і запроторив до в'язниці. Зрештою, оповідь закінчується щасливо — Яків, його сини та їхні отари переходять до Єгипту. "І набули вони володінь, — каже Біблія, — і вони розродилися й сильно розмножилися"[95].
Оповідь про Йосипа складено десь у шістнадцятому сторіччі до н. е., коли люди, що їхні імена натепер втрачено, вже протягом двох тисяч років дотримувалися того самого сценарію. Обличчя аморитів з околиць Сирійської пустелі та кутїїв з гір Ірану були знайомі в містах Месопотамії, куди вони приходили як торгівці та робітники; так само "азійців" (за тодішнім всеохопним єгипетським терміном) знали в долині Нілу. Зростання суспільного розвитку переплело економіки, суспільства та культури осередків та їхніх сусідів, що мало наслідком більшання осередків, посилювало їхнє володіння довкіллям та надавало нового руху суспільному розвиткові. Але ціною зростання складности було зростання вразливости. Це було й залишається центральним складником парадоксу суспільного розвитку.
Близько 2200 років до н. е., коли син богокороля Нарамсина Шаркалі-шарі, так само боговитий, керував Месопотамією зі своєї тронної зали в Акаді, щось пішло не так. Гарві Вайс, археолог з Єльського університету, який розкопував стоянку Тель Лейлан у Сирії, вважає, що він знає, що то було. Тель Лейлан був містом з двадцятьма тисячами мешканців у часи Сарґона, близько 2300 років до н. е., і містом-привидом через сто років. У пошуках пояснень геологи з Вайсового гурту з мікроскопічних досліджень осадів виявили, що саме перед 2200 роком до н. е. в ґрунті Тель Лейлана та сусідніх стоянок різко побільшав вміст пороху. Іригаційні канали замулилися, можливо, через поменшання дощів, і люди полишили ці місця.
За тисячу миль звідти, в долині Нілу, щось також пішло не так. В оповіді про Йосипа фараон покладався на тлумачів снів, що передбачали результати землеробства, а справжні фараони мали пристроя під назвою нілометр, що міряв рівні повеней і заздалегідь попереджав про добрі та погані врожаї. Написи з записами деяких його показів свідчать, що близько 2200 року до н. е. повені різко поменшали. Єгипет також сухішав.
Давніше, близько 3800 років до н. е., сухіша погода піднесла Урук до величі й спричинила війни, що об'єднали Єгипет. В складнішому, взаємопов'язаному світі кінця третього тисячоліття до нової ери полишання міст, як-от Тель Лейлана, означало також зникнення торгівлі, а від неї залежали ще й аморити та азійці. Це було, наче якби брати Йосипа прийшли до Єгипту купувати зерно й нікого там не побачили. Вони могли б повернутися до Хеврона і сказати батькові, що він має голодувати, або могли б піти далі у фараонові землі, торгувати чи працювати за харчі, коли це було можливо, і битися за них чи красти, коли заробити їх було неможливо.
За інших обставин акадська та єгипетська міліція могла б придушити таких зайд (економічних мігрантів чи злочинців, залежно від вашого кута зору), але близько 2200 років до н. е. такі озброєні формування розпадалися самі. Деякі месопотамійці бачили в акадських королях жорстоких завойовників, і, коли у 2190-і роки до н. е. боговитий за припущенням Шаркалі-шарі не впорався з посталими проблемами, багато жрецьких родин вирішили не мати з ним справи. Його армії розтанули, генерали проголосили себе королями, банди аморитів захопили цілі міста. Менш ніж за десять років імперія розпалася. Кожне місто само дбало про себе. Шумерський літописець писав: "Хто тоді був королем? А хто не був королем?"[96]
95
"І набули вони...": Genesis 47.27, as translated in The New Oxford Annotated Bible (1994), p. 63 ОТ [укр. текст Івана Огієнка].
Тут і далі цитати з Біблії подано в перекладі Івана Огієнка.
96
"Хто тоді...": Sumerian King List, translated in Kramer 1963, p. 330.