Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Але перебіг новацій ніколи не був спокійним. Новації означають зміни, що приносять радість та біль однаковою мірою. Суспільний розвиток творить переможців та невдах, нові класи багатих та незаможних, нові стосунки між чоловіками та жінками, між старими та молодими. Він навіть створює нові осередки, коли переваги відсталости підсилюють тих, хто до того був маргіналом. Його зростання залежить від того, що суспільства більшають, складнішають, керувати ними стає важче. Що вищий розвиток, то більше він створює загроз самому собі. Звідси парадокс: суспільний розвиток створює сили, що його підточують. Коли вони виходять з-під контролю — а особливо коли зміни довкілля примножують непевність — можуть настати хаос, руїна та колапс, як це сталося близько 2200 років до н. е. А в наступних розділах ми побачимо, що парадокс суспільного розвитку великою мірою пояснює, чому не можуть бути правильними теорії тривалої зафіксованости.
Смуга братів
опри хаос, що охопив західний осередок після 2200 року до н. е., це не була Ніч. Колапсів, що відбулися після 2200 року, на рисунку 4.2 навіть не видно[98]. Це може бути недооцінкою масштабу руйнації, але, навіть якщо так, одне цілком очевидно: на 2000 рік до н. е. суспільний розвиток був майже на 50 відсотків вищий, ніж близько 3000 року до н. е. Суспільний розвиток зростав, західні суспільства більшали та складнішали.
До того ж осередки змінювалися по-різному. Жоден месопотамійський володар після 2000 року до н. е. не проголошував себе богом, і навіть у Єгипті фараони втратили частину свого блиску. Статуї та поезія другого тисячоліття до н. е. зображують фараонів войовничішими, знудженішими від світу та розчарованішими, ніж у третьому тисячолітті. Це має бути пов'язане з тим, що державна влада скоротилася: хоча палаци та храми далі були важливими, тепер більше землі та торгівлі було в приватних руках.
Однак найважливішою причиною того, що руйнація не повернула годинника назад, було дальше поширювання осередку через кризи й проникання до периферійних місцевостей, що знаходили нові переваги у своїй відсталості і проштовхувалися до осередку. Від Ірану до Криту люди адаптували палаци в єгипетському та месопотамському стилі та перерозподільчу економіку до плинного, часто бурхливого прикордоння з дощоживленим землеробством. На межі королі більше покладалися на військову силу ніж у іригаційних осередках, і дуже мало зазіхали на боговитість. Можливо, було важко прикидатися богоподібними, коли володарі Єгипту та Шумеру видавалися непорівнянно величнішими.
І ще раз: піднесення суспільного розвитку змінило значення географії. Доступ до басейну великої ріки у третьому тисячолітті до нової ери був критичним для розвитку, а в другому тисячолітті навіть більше переваг давало перебування на північному краю старого осередку. Пастухи на території теперішньої України близько 4000 років до н. е. одомашнили коней, а дві тисячі років по тому приборкувачі коней у степах теперішнього Казахстану почали запрягати цих потужних тварин у легкі двоколісні візки. Кілька степових пастухів, що їздили у колісницях, не впливали на осередок, але, якщо хтось мав змогу заплатити за тисячі колісниць і діставав їх, це вже була геть зовсім інша справа. Колісниці — це не танки, що трощать ворожі шереги (саме так їх полюбляють показувати режисери фільмів про вояків у сандаліях і з мечами), але армії з багатьма лучниками на рухливих колісницях робили старомодну штовханину піших вояків застарілою.
98
Частково це пов'язано з недостатньою докладністю археологічних даних, а частково — технічними причинами. Позаяк наші дані фрагментарні, я міряв суспільний розвиток у третьому тисячолітті до н. е. з інтервалами у чверть тисячоліття; точки у 2250 та 2000 роках до н. е. випускають значну частину хаосу. До того ж західний регіон мав два окремі осередки, у Месопотамії та Єгипті, де колапси відбувалися в дещо відмінному ритмі. У 21 00 роки до н. е. єгипетський суспільний розвиток був нижчий, ніж у 2200 роки до н. е., але Месопотамія тоді відновилася від початкового колапсу; близько 2000 року до н. е. Месопотамія сколапсувала знов, тоді як Єгипет відродився.