Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Прочая поэзия » А листя падають...
А листя падають... - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

А листя падають...

Электронная книга - «А листя падають...». Краткое содержание книги:

ДУША НАПОВНЕНА ПОЕЗІЄЮ
Переді мною перша поетична книжка Валентина Кудрицького, якій він дав назву А листя падають. Таку назву він пояснює тим, що має солідний вік, і ця збірка стала його своєрідним творчим звітом перед самим собою /в першу чергу/ і перед читачем.
Народився автор на Житомирщині серед мальовничої природи, яка надихнула його /як і його землячку -/Лесю Українку/ на поетичний лад, глибоко зачепивши ще в юності струни душі.
Тому більшість його поезій присвячені найкращим людським почуттям /і в першу чергу/ любові до найсвятішого на світі - до Жінки.
Струни його серця дзвенять таким ліризмом, глибиною щирості і правди. Манера його письма наближається до пісенно - народної творчості, а тому його поезія самобутня, без нашарувань впливу ззовні. Хоча в деяких інколи чути знайомі інтонації, зустрічаються вже знайдені поетичні образи.Але це лише збагачує його твори, не перекриваючи його світосприйняття.
Поряд із ліричними творами автор пише гумористичні і сатиричні, в яких гостро відгукується на проблеми сьогодення. Серед них - байки, частівки, сатиричні куплети. І в них він яскраво демонструє майстерне володіння словом. Дістається в його гуморесках бюрократам, хапугам, ледарям і новоспеченим олігархам і всіляким прой дисвітам. В цій збірці є твори і з елементами еротики. Але автор в них не переступає межу дозволеного, дотримуючись моральних канонів. Історія багата на імена поетів, які не обійшли і цю грань творчості.
А тепер читачеві хочу сказати, що автор не професійний поет. Свого часу він закінчив будівельний технікум і все життя працював на будовах України, Сибіру. І часто після праці біля багаття читав свої вірші товаришам, які називали його наш поет.
Життєвий досвід, зустрічі з поетами Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Сільвою Капутікян, Знайомство з Василем Симоненко, Станіславом Жуковським, Миколою Сингаївським та багатьма іншими допомогли йому сформувати власне світобачення, свою манеру письма, свій образний стиль. І хоча автор дав збірці назву з осінніми інтонаціями, душа його, як в юності молода, і струни серця знову чекають в образі дівчини красуню - весну. Хочеться побажати читачеві самому переконатись в щирості цих слів.
Заслужений діяч мистецтв України МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
1 ... 85 86 87 88 89 90 91 92 93 ... 99
Перейти на страницу:
Немов каблучки по асфальті, І чую як дише кохана І жде, щоб забив їй пенальті. 17.9.1997 р. КАРІ ОЧІ У дівчини карі очі І як сонечко - лице, Як поглянеш ти на неї, Ніби струмом вас трясе. Я до неї посміхнувся Й прямо в очі їй кажу: -Якщо ти не будеш проти? - Прямо тут і одружусь. 11.1.1992 р. ОТ ТАК ПОГЛЯД! Де ж ти була така грудаста Коли я був ще молодим, І так мені хотілось щастя, Що аж валив із мене дим? Де ж ти була така кирпунька, Що і очей не відірвать, Коли шукав твоє я щастя Й не знав, куди своє дівать? 11.1.1992 р. НАЙСКРОМНІШЕ БАЖАННЯ Коли дививсь на вас, повірте, То забував про все те зле, Про ваші у минулім флірти І холод, що вогнем пече. Я забував про все на світі, Й мені не був підвласний час, Бо я хотів так небагато - Всього наблизитись до вас. 21.1.1992 р. КАЗКА ПІД МІСЯЦЕМ Україну як і матір - Їх ні з чим не порівнять Так же само, як тумани, Що над річкою димлять. Скільки літ я вже купався В тій омрієній красі, Де тумани срібним шовком Чарували звідусіль. І з глибин його над лугом Тільки голови блищать, То вербички у тумані, Задивившись в небо, сплять. Боже мій! Яке красище!- Іншим словом не назвеш, Як окутана туманом Ти із Місяцем ідеш. 13.6.2007 р. ВИНО Таких шаленних поцілунків Не знав, не бачив і не чув, І я,звичайно, вдячний Богу, Що Бог таки мене почув. Твій поцілунок, ніби свято, Як нагорода за ті дні, Які не міг я дочекатись З тих пір як стрілася мені. І може того поцілунку В житті б ніколи не було, Так слава Богу Бог почув нас Й створив для смілості вино. І з того часу / ти не смійся!/- Я став і сам любить вино, Бо ти хіба б так цілувала, Якби не випила його? 13.6.2007 р. ЛЮБИ І КОХАЙ! Ти від щастя біжиш, А навіщо, скажи? Ти гордись, що тебе ще хтось хоче! Що до тебе ще йдуть, Та ще й квіти несуть, Аби тільки заглянути в очі. Бо сто літ пролетить, Ніби м'яч, ніби мить, І осиплиться в лісі калина, І тоді хоч кричи, Хоч стрибай, хоч скачи, Не підійде ні жодний мужчина. Буде сліз ще покіс, Як листочків з беріз, Будуть ще і журба, і тривоги... А тому, не дрімай, І себе не ховай, Хай красуються звабливі ноги. То ж люби і кохай, Поки шепчеться гай, Поки щастя , як кізочка скаче, Бо промчиться той... час Той, що радує нас Й за тобою ніхто не заплаче. То ж небійся кохать! Не лінись чарувать! І забудь про журбу і невдачі, То ж хай хлопці тремтять! І ночами не сплять! Хай бубнявіють...душі юначі. 29.12.1997 р. ЯЗИК Люблю жінок не за язик, Бо, де язик - там шум і крик, Але, якщо і за язик? - То тільки той, що ніжить звик. 2.11.2001 р. І СОН ПРОЙДЕ І сон пройде, і страх пройде, Як в чобітках дівча пройде. 15.9.2004 р. МОЇ СИМФОНІЇ Люблю, коли жінки щебечуть, Немов синички за вікном, І виставляють горді плечі, Як верби віти над Дніпром. Люблю коли сміються феї, Немов ромашки у гаю І посміхаються лілеї Схожі на посмішку твою. Люблю, як жайвори співають, Що піднялись в небесну синь, Як над Дніпром веселки грають І пахне м'ята і полинь. Люблю коли пісні співають, Коли горить небесна синь, А хлопчаки в дівчат шукають, Мов на баштані - зрілих динь. 8.12.1997 р. СТО ЛІТ НЕ ЗА ГОРАМИ Поки тебе, кохана, хочуть, І поки хочеться тобі - Не відмовляй людям ні в чому Так само, як сама собі. Бо сотня літ не за горами І якщо чесно, так сказать, Не встигнеш навіть озирнуться Як роки миттю пролетять. 23.8.2003 р. НЕПОКІРНІ Непокірні жують журбу, Запивають гіркою цикутою, Та однаково любимо ми Тих, що пахнуть ромашками й рутою. Непокірні усі за бортом
1 ... 85 86 87 88 89 90 91 92 93 ... 99
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)