Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна
- Автор: Браун Дэниел Джеймс
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-617-7279-36-4
- Переводчик: Любовь Пилаева
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна». Краткое содержание книги:
Друга переносить нас до Німеччини, де Гітлер уже задумав свій найстрашніший план — Другу світову Перш ніж розв’язати війну, він прагне приспати ворога — показати, що Німеччина гостинна, вільна і мирна держава. Задля цього керівництво країни вирішує провести Олімпійські ігри 1936 року, куди, у складі збірної США з веслування, потрапляють наші герої.
Створена на основі реальних подій, книга розповідає про дружбу, вірність і відчайдушну боротьбу добра та зла. А головне — проводить паралелі з сучасним світом, змушує замислитись над тим, що подібний сценарій може повторитися, або навіть вже повторюється, сьогодні.
Каліфорнія практикувала швидкі старти весь тиждень, але жоден із човнів не був достатньо готовий на старті. Після відплиття Вашингтон рано вирвався в лідери. Каліфорнія відповіла, швидко і рішуче, піднімаючи частоту ходу і веслуючи нарівні з ними, а потім швидко просунулась уперед на півкорпусу. Обидва човни увійшли в ритм і утримували свої позиції протягом наступних двох із половиною кілометрів. Лопаті весел Вашингтона занурювались у воду і виринали з неї майже гребок у гребок з Каліфорнією у стійкому ритмі 30 ударів на хвилину. Коли вони наблизилися до Урядового острова і позначки половини дистанції, Каліфорнія поволі збільшила частоту і закріпила своє лідерство на повну довжину попереду. Джордж Моррі на сидінні рульового закликав до прискорення, і частота Вашингтона підійшла до 32 гребків, але Моррі утримував її на цьому рівні, коли Каліфорнія прискорилась до 34 з половиною, не бажаючи поступитися спокусі паніки чи метання. Дуже повільно Вашингтон почав скорочувати відставання, сантиметр за сантиметром, підтримуючи хід низьким, але починаючи набирати швидкість суто на силі. До того часу, коли вони дісталися до південного краю острова, лідерство Каліфорнії скоротилось до чверті довжини. Потім вони йшли ніс у ніс. Підійшовши до дуги на дистанції, Вашингтон повільно висунувся попереду човна Каліфорнії. Тепер Вашингтон підняв частоту до 34 гребків, а Каліфорнія — до каторжних 38.
Два човни розвернулися уздовж дуги бік у бік і з’явились у полі зору фанатів на мосту. Армада катерів і прогулянкових суден слідувала за ними. Спостерігачі у цих човнах, що вивчали хлопців у біноклі, подумали, що обидва екіпажі виглядають втомленими.
Каліфорнія прискорилась, починаючи спринт і підійшовши до 40 гребків на хвилину, та знову вирвалась уперед до лідерства. Фанати Каліфорнії вибухнули оваціями. Їхні хлопці були попереду на чверть довжини і спрямували човен на фініш. Але Джордж Моррі виконав те, що йому сказано було зробити. Ульбріксон дав йому команду тримати частоту ходу такою низькою і так довго, наскільки можливо. Його хлопці все ще веслували із частотою 34 гребки, і Моррі опирався спокусі закликати до прискорення, у той час як Каліфорнія підтримувала свої несамовиті 40 гребків, і міст Фрутвейл Авеню вже почав вимальовуватися попереду них. Швидкість ходу — це одне, а сила — дещо інше. Моррі знав, що він, як і раніше, мав багато сили у своєму розпорядженні. Він оцінив, що тепер Каліфорнія майже не має її. Він нахилився вперед і крикнув: «Дайте мені 10 великих!» Хлопці Вашингтона завзято взялись за справу. Човен вистрибнув уперед. Наприкінці 10 гребків носи човнів були намертво нарівні знову. Коли міст і фінішна лінія наблизилися впритул до них, Моррі знову закричав: «Дайте мені 10 великих!» Джо, і Коротун, і Роджер, і всі, хто був із веслом у руках, вклали всі сили, що мали, в останні кілька гребків. У тренерському катері безпосередньо за своїми хлопцями Ел Ульбріксон затамував подих. Човни пролетіли під мостом бік у бік.
Синій і білий прапори були викинуті з моста одночасно. Фанати раптово замовкли, розгублені. Хтось в одному з човнів позаду крикнув: «Вашингтон на 30 сантиметрів попереду!» Вболівальники «Ескімосів» заревли. Потім голос в офіційному гучномовці прогримів: «Каліфорнія попереду на 60 сантиметрів». Тепер волали шанувальники Каліфорнії. Радіокоментатори тулилися під навісом, вагаючись, а потім транслювали новину нації: «Каліфорнія перемогла». Те ж повідомлення прогриміло по стрічках новин. На мосту вболівальники Вашингтона були непохитні, сердито вказуючи на воду і жестикулюючи. Їхні хлопці вирвались уперед у кінці перегонів — кожен міг бачити це. Вболівальники Каліфорнії, що звішувались над поручнями, коли човни проходили під ними, наполягали, що ніс човна Каліфорнії пройшов під мостом першим, щонайменше на метр попереду. Натовп розростався. Минуло кілька довгих хвилин. А потім, ураз, тріскуче ожив голос гучномовця: «Судді фінішу офіційно оголосили, що Вашингтон переміг, випередивши Каліфорнію на 2 метри». Неймовірний лемент здійнявся з маси вболівальників Каліфорнії. У Сіетлі екстрені новини з Окленда переривали регулярні програми на радіо, і люди, що понуро сиділи біля радіоприймачів, схоплювалися на ноги, плескали один одного по спині і потискали руки.