Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна
- Автор: Браун Дэниел Джеймс
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-617-7279-36-4
- Переводчик: Любовь Пилаева
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна». Краткое содержание книги:
Друга переносить нас до Німеччини, де Гітлер уже задумав свій найстрашніший план — Другу світову Перш ніж розв’язати війну, він прагне приспати ворога — показати, що Німеччина гостинна, вільна і мирна держава. Задля цього керівництво країни вирішує провести Олімпійські ігри 1936 року, куди, у складі збірної США з веслування, потрапляють наші герої.
Створена на основі реальних подій, книга розповідає про дружбу, вірність і відчайдушну боротьбу добра та зла. А головне — проводить паралелі з сучасним світом, змушує замислитись над тим, що подібний сценарій може повторитися, або навіть вже повторюється, сьогодні.
Веслування тоді стає свого роду довершеною мовою. Поетичності — ось якого відчуття дає хороший резонанс.
Хороший резонанс не обов’язково призводить до пришвидшення екіпажа, за винятком хіба того, що коли нічиї дії не перешкоджають поступу човна, веслярі отримують найбільшу віддачу при менших зусиллях на кожному гребку. Переважно він дозволяє їм зберегти силу, веслувати з нижчою частотою ходу і при цьому рухатися по воді максимально ефективно і часто швидше, ніж інший екіпаж, що веслує менш результативно з вищою частотою гребків. Це дає запас енергії для спринту на фініші перегонів, що вивертає шлунок і примушує м’язи волати від болю. Неймовірно складно утримати хороший резонанс, коли підвищується частота ходу. Зі збільшенням темпу кожна з безлічі окремих дій має відбутися за дедалі коротші проміжки часу, так, що в певний момент стає практично неможливим підтримувати хороший резонанс на високій швидкості. Але що ближче екіпаж може підійти до цього ідеалу — підтримання хорошого резонансу, веслуючи на високій швидкості — то ближчим він стає до веслування на іншому рівні — тому, на якому веслують чемпіони.
Джо і його товариші по команді віднайшли свій резонанс ще першокурсниками в той день, коли перемогли в Поукіпзі, і Ел Ульбріксон не забув цього. Він, насправді, ніяк не міг викинути те видовище з голови. Було щось чудесне, майже магічне в тому, як вони завершили ті перегони. Він мусив вірити, що це диво досі перебувало з ними.
Наближалась регата Тихоокеанського узбережжя в Каліфорнії на початку квітня, а погода знову погіршилася, і другокурсники, схоже, були не в змозі, як лишень не старалися, відновити й утримати свою магію. Одного дня вони володіли нею, а вже наступного дня втрачали її. Вони перемагали юніорів у понеділок, ганебно програвали у вівторок, вигравали ще раз у середу і програвали в четвер. Перемагаючи, вони робили це дуже майстерно, а програючи — зазнавали нищівної поразки. У гніві Ульбріксон надав розголосу своїй дилемі, розповідаючи «Сіетл Таймс» 2 квітня: «Я зроду не бачив подібної ситуації... Ніколи раніше в моїй практиці тренувальна кампанія університету Вашингтона не підходила до цього етапу з невирішеним питанням щодо кращого екіпажа, зазвичай усе вирішувалось значно раніше». Одначе він мусив ухвалити рішення.
Нарешті, він зробив те, що хотів зробити увесь цей час. Він офіційно проголосив човен другокурсників першим основним університетським екіпажем 1935 року. Місцеві газети повідомили про це світові. І другокурсники швиденько програли в наступних перегонах один на один проти човна юніорів. Останні вимагали, щоб їх призначили першою університетською командою на регату. Ульбріксон мало не здався та заявив, що подумає. Вони мали брати участь у ще одних перегонах у Каліфорнії. Хто виграє перше випробування на час після прибуття в Окленд, веслуватиме як основний університетський екіпаж у регаті Тихоокеанського узбережжя.
Підвищення другокурсників до статусу першої університетської команди було незвичайним кроком, але не безпрецедентним. Кай Ебрайт, у дійсності, робив точнісінько те саме — можливо, реагуючи на все, що читав про другокурсників Вашингтона. Неймовірно, але перед поїздкою на регату Тихоокеанського узбережжя Ебрайт понизив хлопців університетської команди, які рік тому завоювали звання національних чемпіонів у Поукіпзі, на користь змішаного екіпажа другокурсників та юніорів. Тільки один із переможців минулого року тепер сидів в основному університетському човні, і Ебрайт залишався спантеличеним поганими результатами старших хлопців. Коли Роял Брогем приїхав до Окленда для освітлення регати, Ебрайт благав його: «Будь ласка, скажіть мені, чому екіпаж, що у червні минулого року був найкращим у США, не може веслувати досить швидко, щоб побити збірний човен другокурсників і юніорів?» Брогем поняття не мав, чому, але був щасливий телеграфувати розвідане Ульбріксону до Сіетла. І додати попередження. Він засік час проходження дистанції новим збірним човном Ебрайта. «Не думайте, що нові «Ведмеді» повільні, пане Ульбріксоне... Цей човен має чималий запас енергії». Коли Ульбріксон дізнався подробиці, а особливо той факт, що Ебрайт замінив навіть Діка Бернлі, величезного загребного, який привів Каліфорнію до перемоги над його хлопцями в Поукіпзі, він був приголомшений. Він знав, що Ебрайт заглядав наперед у наступний 1936 рік, шукаючи молодих талантів, так само, як і він. Але кого, чорт забирай, міг Ебрайт знайти, хто міг вибити з човна національних чемпіонів таку машину, як Бернлі?