Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України

…намисто – найстаріша й найпоширеніша з українських жіночих нашийних прикрас? У різних регіонах намисто відрізнялося як за матеріалом, кольором, формою, так і за способом носіння. У давнину цю прикрасу виготовляли зі скойок, гарних ягід, зерен, кісточок овочів, що їх згодом заступили намистинки з каменю, металу чи скла. Найбільше цінували намисто з коштовних природних матеріалів – бурштину, перлів, гранатів, скла, смальти. Дуже дорогим було гуцульське намисто з венеціанського різнокольорового скла з вкрапленнями золота.

Чоловічий український національний одяг складається із сорочки, штанів або шароварів, безрукавки (чоловічої корсетки), пояса й чобіт. Біла чоловіча сорочка з часом змінила свій вигляд: із довгої, до колін, на випуск, вона перетворилася на коротку, з вишитим коміром та манжетами на кінцях рукавів, і її почали завжди заправляти в штани. Така сорочка має розріз посередині на грудях із петельками для ґудзиків, оздобленими шовковим шнурком або стрічком. Часом на сорочку надягали чоловічу корсетку, що нагадує жилетку, і підперезувалися поясом. Корсетка походить від козацького піджупанника. Щодо штанів, то з давніх-давен в Україні розрізняли два типи – вузькі штани та широкі шаровари. Вузькі штани зшивали до паска й застібали на ґудзики, а шаровари були розраховані на підперізування очкуром. З вузькими штанами носили довгу сорочку на випуск, а до сорочки, яку заправляли в штани, надягали шаровари.