Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України
- Автор: Садовничая Виктория Викторовна
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-7892-2, 978-966-14-7893-9
- Жанр: Прочая детская
Электронная книга - «Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України». Краткое содержание книги:
Німецький географ Йоган Георг Коль, перебуваючи в Україні 1838 p., писав, що хати українців завжди чепурні й немов усміхаються до перехожих. «Біла, з теплою солом’яною стріхою, порослою зеленим оксамитовим мохом, – писав Олександр Довженко, – незамкнена, повсякчас відкрита для всіх, без стуку в двері, без «можна?» і без «увійдіть», житло просте, як добре слово, й законне, немовби створили його не людські руки, а сама природа, немовби зросло воно, як плід, серед зелені і квітів».
Споконвіку хата виконувала своє природне призначення прихистку для родинного вогнища, у стінах якого виникали й виростали найкращі родинні традиції, які переходили у спадок від батьків до дітей: любов і повага до старших членів родини, культури предків, природи, пісні й праці.
Хата й господарські будівлі (клуня, хлів, млин, вітряк, кузня, комора, криниця) були не тільки місцем поселення, а й носіями особливої символіки, містили відомості про соціальний статус, заможність, світогляд і вподобання господаря, про склад його сім’ї.
…за народними віруваннями, першу у світі хату збудував Сатана? Звівши будинок, він не здогадався зробити вікна. Довго нечистий носив пригорщами світло до хати, а потім, зневірившись, подарував будівлю Богові. Господь створив три вікна, і в хаті зробилося світло.
Число «три» традиційно є складовою символіки української хати: по вертикалі житло поділялося на три частини – призьбу, стіни, дах. У житловій кімнаті зазвичай було три вікна, у фасадній стіні – три отвори (двері та два вікна). Житло найчастіше було трикамерним (сіни, хата, комора), вікно містило три шибки, а настінні розписи розташовувалися трьома горизонтальними смугами: середня визначалася висотою вікон, а дві інші – відстанню від вікон до даху та призьби.
Три яруси житлового приміщення відігравали важливу роль, вказували на взаємозв’язок обжитого простору з Усесвітом. Нижній ярус – це єднання з матір’ю- землею, нижнім світом; верхній ярус житла – зв’язок із небом; середній – середовище проживання людей. Нижній ярус – стіни з підпіччям, лави – це межа наземного й підземного світів. Верхній ярус і стеля хати – це кордон із небом, а сволок виконує роль оберегу оселі, лінії, на якій вона «тримається» і яку не сміють переступити злі духи. Елементи середнього ярусу – стіни, двері, вікна, простінки – це проміжок між небесною сферою й підземним світом. Вікна та двері – канали спілкування людини з довкіллям.
В Україні поширені настінні розписи, що сягають корінням іще часів трипільської культури. Про це свідчать, зокрема, зображення на стінах сови, барвінку, гілок із квітами, букетів. У зрубних будинках фарбували шви. На Лемківщині на вхідних дверях хат малювали «квіт», який містив інформацію про склад сім’ї: гілка з листям барвінку позначала жінок у родині, а гілка із зірками – чоловіків. Коли народжувалася дитина, домальовували гілку, а коли помирав хтось із членів родини – хрестик.
Протягом століть склалося так, що українська хата не можна уявити без вишневого садка, ставка, криниці над шляхом, куща калини, чорнобривців і матіол у квітнику. Разом із вишитими рушниками, домотканими килимками та мальованими коминами, що здавна прикрашали хату й захищали її від ворожих людині сил, українське житло становило цілісну систему та було своєрідною візитівкою українців як нації.
…на тому місці, де мали зводити хату, заздалегідь розплановували забудову? Будували хату гуртом, тобто толокою. Господиня готувала обід, потім розстеляла скатертину на місці майбутнього покутя й розставляла спеціальні страви. Чарку пили один за одним по колу за ходом сонця. Завершити будівництво поспішали ще до заходу сонця, а по завершенні ставили на східному причілку гілку. Свіжа зелена гілка була символом нового житла.
Дослідники Г. Успенський та Д. Бантиш-Каменський вважають, що слово «хата» походить від німецького hütte – курінь, халупа). Академік А. Кримський та археолог В. Сєдов обстоюють думку щодо походження цієї назви з іранських мов.