Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів». Краткое содержание книги:
— Ти хто такий? — Запитав Зедд.
— Вільям мене звати. А ти, напевно, Зедд. Зедд насторожився:
— Звідки ти знаєш?
— Мені сказав той малий, якого ти шукаєш. Штани можна надягти? — Він вказав на стілець, де лежав його одяг. Зедд кивнув, дозволяючи Вільяму одягнутися.
— Розповідай, поки одягаєшся. І пам'ятай, що я чарівник. Я знаю, коли мені брешуть. І врахуй ще, що в мене раптом сильно зіпсувався настрій.
На рахунок уміння розпізнати брехню Зедд, звичайно, злегка загнув, але щодо свого настрою не перебільшував ні на йоту.
— Я випадково натрапив на того мужика, за яким ти женешся. Він не сказав, як його звати. Зате запропонував мені… — Натягуючи штани, Вільям, глянув на жінку. — Вона нас чує?
— Забудь про неї. Про себе турбуйся. — Зедд скрипнув зубами. — Говори!
— Ну, він запропонував мені… — Вільям знову покосився на жінку. На її веснянкуватому обличчі застиг здивований вираз. — Він запропонував мені… винагороду, якщо я надам йому послугу.
— Яку послугу?
— Зайняти його місце. Він велів мені, поки не доберуся сюди, гнати коня так, ніби за мною женеться сам Володар. А тут, мовляв, я можу перепочити. Або зупинитися надовго, якщо буде охота. Він сказав, що ти мене сам знайдеш.
— І він що, хотів, щоб я тебе знайшов? Вільям застебнув штани, плюхнувся на стілець і почав натягувати чоботи.
— Він сказав, що мені від тебе не позбудешся, рано чи пізно ти мене наженеш. Але він хотів, щоб це сталося не раніше, ніж я доберуся хоча б сюди. Я мчав без перепочинку і ніяк не думав, що ти вже наступаєш мені на п'яти. Ось і вирішив, що цілком можу трохи розважитися.
Вільям встав і засунув руку під шерстяну коричневу сорочку.
— Ще він просив передати тобі записку, старий.
— Записку? Давай.
Вільям порився за пазухою, але потім поліз в кишеню штанів і дістав туго набитий шкіряний гаманець.
— Я поклав її разом з грошима. Зедд вихопив у нього гаманець.
— Я сам подивлюся.
У гаманці були в основному золоті монети, і тільки кілька срібних.
Зедд потер один золотий між пальцями і відчув легке поколювання магії.
Треба думати, спочатку монети, були мідними, але Натан перетворив їх у золоті.
А Зедд так сподівався, що Натан цього робити не вміє. Перетворювати мідь в золото — небезпечне чаклунство. Зедд вдавався до нього лише в разі крайньої необхідності.
Серед монет лежав складений клаптик паперу. Зедд дістав його і уважно розглянув у тьмяному світлі свічки, побоюючись пастки.
— Ось це він мені дав, — сказав Вільям. — І звелів віддати тобі, коли ти мене наздоженеш.
— І це все? Він більше нічого не говорив?
— Ну, коли ми вже розлучалися, він подивився на мене і сказав: «Передай Зедду — це не те, що він думає». — Зедд деякий час обмірковував почуте.
— У якому напрямку він пішов?
— Не знаю. Я вже сидів верхи, а він стояв. Він наказав мені їхати і ляснув коня по крупу. Я й поїхав.
Зедд кинув гаманець Вільяму. Стежачи за ним краєм ока, він розгорнув папір і, примружившись, узявся читати.
«Пробач, Енн, але в мене важлива справа. Одна з наших сестер збирається зробити велику дурість. Я повинен її зупинити. Якщо я загину, хочу, щоб ти знала, що я люблю тебе. Але, гадаю, ти і так це знаєш. Я не міг тобі цього сказати, поки був твоїм бранцем.
Зедд, якщо, як я очікую, зійде червоний місяць, значить, нам всім загрожує смертельна небезпека. Якщо місяць буде червоним три ночі підряд, це означає, що Джеган запустив пророцтво з взаємозалежною розвилкою. Ти повинен відправитися до Скарбу Джокопо. Якщо замість цього ти будеш даремно витрачати час, полюючи за мною, ми всі загинемо, а імператор доб'ється свого.
Пророцтво з взаємозалежною розвилкою подвоює свій вплив на жертву.
Зедд, мені дуже шкода, але ця жертва — Річард. Нехай змилуються духи над його душею.
Якби я знав це пророцтво, я б тобі його переказав, але я не знаю — духи не допустили мене до нього.
Енн, іди з Зеддом. Йому знадобиться твоя допомога. Нехай зостануться з вами обома добрі духи.»
Зедд зморгнув сльозу і тут намацав у записці якесь потовщення. Перевернувши лист, він зрозумів, що це залишки воскової печатки. Послання було запечатано і розкрите, але в напівтемряві він цього не помітив.
Зедд підвів очі й побачив в руках у Вільяма дубину. Він хотів ухилитися, але не встиг. Удар збив його з ніг.
Вільям нахилився над ним і приставив йому ніж до горла.
— Де цей скарб Джокопо, старий? Говори, або я тобі горло переріжу!
Перед очима у Зедда все пливло. Кімната крутилася і крутилася. Його охопив напад нудоти, і він весь покрився потом.