Новітнє вчення про тлумачення правових актів
- Автор: Коллектив авторів
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-424-8
- Жанр: право
Электронная книга - «Новітнє вчення про тлумачення правових актів». Краткое содержание книги:
Закон «Про центральні органи виконавчої влади» поширюється також на центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, якщо інші особливості їх організації та діяльності не встановлені Конституцією, законами, актами Президента України (ч. 4 ст. 24). До таких органів належать Антимонопольний комітет України (його повноваження визначені спеціальним законом[139]), Фонд державного майна України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, інші утворені Президентом України центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.
§ 37. Місце міжнародних договорів України в ієрархії нормативно-правових актів
Відповідно до ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є ті міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких для України надала Верховна Рада України. Повага суду до міжнародно-правових документів не означає, що суд може застосовувати положення таких документів, згода на обов’язковість яких для України не надана Верховною Радою. Суд не має права застосовувати положення таких документів. Зокрема, це стосується Загальної декларації прав людини, Декларації прав дитини, інших декларацій. Обидві названі декларації прийняті Організацією Об’єднаних Націй і згідно з їх статусом не підлягають ратифікації і не потребують згоди держав — членів ООН в іншій формі. Отже, Україна як член ООН лише взяла на себе зобов’язання імплементувати в національне законодавство названі декларації (це стосується і інших міжнародних договорів та інших документів, згода на обов’язковість яких не надана Верховною Радою України або які і взагалі не передбачають такої згоди). До імплементації названі декларації, міжнародні договори і інші міжнародні документи не можуть визнаватись в України джерелами права. Інша справа, що ці декларації, міжнародні договори і міжнародні документи можуть бути імплементовані в національне законодавство не тільки через конкретні нормативні положення, а й через загальні положення як, наприклад, принцип верховенства права. Посилаючись, зокрема на принцип верховенства права як на чинне національне нормативне положення, суд може вказати в порядку мотивування судового рішення на те, що цей принцип у відповідній частині розкривається у положенні однієї із названих декларацій чи інших міжнародних документів, не ратифікованих Верховною Радою України, чи згода на обов’язковість яких Верховною Радою не надана в іншій правовій формі. У таких випадках суд буде застосовувати національне джерело права, а міжнародні документи буде використовувати для розкриття змісту положення національного законодавства, а не як безпосереднє джерело права України.
1. Положення ст. 9 Конституції України чітко визначає коло міжнародних актів, що є частиною національного законодавства України. До цього кола належать тільки ті міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою. Відповідно до Закону «Про міжнародні договори України» міжнародні договори України можуть затверджуватись Президентом України і Кабінетом Міністрів України. Такі договори не можуть застосовуватись судами як джерело права. За такими договорами держава (Україна) прийняла на себе зобов’язання імплементувати в національне законодавство положення цих міжнародних договорів. Якщо така імплементація відбудеться, суди будуть застосовувати положення національного законодавства, до яких імплементовані положення відповідних міжнародних договорів, а не безпосередньо ці останні.
139
Про Антимонопольний комітет України. Закон України від 26.11.93// ВВРУ. — 2003. — № 50. — Ст. 472.