Новітнє вчення про тлумачення правових актів

Згода Верховної Ради на обов’язковість для України міжнародних договорів надається у формі ратифікації, затвердження міжнародних договорів або приєднання до них.

2. Правилу про субординацію нормативно-правових актів підпорядковуються всі акти законодавства. Найвищу юридичну силу має Конституція України (частина друга ст. 8 Конституції). Це конституційне положення доповнюється правилом про те, що норми Конституції є нормами прямої дії, але тлумачення і застосування Конституції має істотні особливості, про які мова буде вестись в одній із наступних глав. Тут же слід зупинитись тільки на проблемі співвідношення Конституції і міжнародних договорів України. Проблема вищої юридичної сили Конституції є болісною не тільки для України. Укладаючи міжнародний договір, держави — його учасниці змушені поступитися частиною свого суверенітету. Тому і частина друга ст. 9 Конституції України встановлює, що «укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції».

У той же час не можна не помітити існування реальної проблеми співвідношення Конституції і міжнародних договорів. Існує, наприклад, легко помітна колізія між частиною третьою ст. 29 Конституції («у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою»). І п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання»). Ця колізія, скільки б не повторювалась думка про вищу юридичну силу Конституції, повинна вирішуватись з урахуванням положень Віденської конвенції про право міжнародних договорів[140], відповідно до яких: 1) сторона не може посилатися на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання нею договору; 2) таке посилання є можливим тільки у випадках, якщо порушення внутрішнього права міжнародним договором є явним і стосується норми внутрішнього права особливо важливого значення (ст. 27, 46 Віденської Конвенції).