Новітнє вчення про тлумачення правових актів
- Автор: Коллектив авторів
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-424-8
- Жанр: право
Электронная книга - «Новітнє вчення про тлумачення правових актів». Краткое содержание книги:
Невдало розташоване підрядне речення «що визначена на час виконання цієї вимоги» у частині першій ст. 7 Закону «Про іпотеку»: «За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання». Складається враження, що цитоване підрядне речення («що визначена на час виконання цієї вимоги») відноситься до слів «в частині». Лише логічний аналіз частини першої ст. 7 Закону «Про іпотеку» (порівняння окремих частин тексту цієї частини з іншими частинами; порівняння цього положення з відносинами, яке воно регулює) дає підстави для висновку про те, що цитоване підрядне речення належить віднести до слова «вимогу». Уникнути ситуації правової невизначеності на стадії законотворчості було дуже просто. Для цього треба було у цитованому законодавчому тексті після слова «договором» поставити крапку, а потім написати: «Розмір цієї вимоги визначається на день її виконання, включаючи...», а далі за текстом.
6. Законом від 24 травня 2007 р.[137] частина перша ст. 5 Закону «Про металобрухт» була доповнена реченням такого змісту: «Перелік обладнання та устаткування, які необхідно мати спеціалізованому або спеціалізованому металургійному переробному підприємству та їх приймальним пунктам, визначається центральним органом виконавчої влади з питань промислової політики при здійсненні операцій з металобрухтом у порядку, встановленому законодавством». У цьому законодавчому тексті з урахуванням розташування слів та словосполучень, словосполучення «при здійсненні операцій з металобрухтом» відноситься до слів «центральним органом виконавчої влади з питань промислової політики», але такий висновок надає цитованому тексту безглуздого характеру. Виявивши цей недолік законодавчого тексту, його слід піддати логічному тлумаченню та поставити словосполучення «при здійсненні операцій з металобрухтом» в кінець додаткового речення «які необхідно мати спеціалізованому або спеціалізованому металургійному переробному підприємству та їх приймальним пунктам». У такий же спосіб другому реченню частини першої ст. 5 Закону «Про металобрухт» надається ознака розумності.
7. Частина 4 ст. 1197 ЦК встановлює: «Якщо заробіток (дохід) потерпілого до його каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я змінився, що поліпшило його матеріальне становище (підвищення заробітної плати за посадою, переведення на вищеоплачувану роботу, прийняття на роботу після закінчення освіти), при визначенні середньомісячного заробітку (доходу) враховується лише заробіток (дохід), який він одержав або мав одержати після відповідної зміни». Гіпотеза правової норми, що формулюється в ч. 4 ст. 1197 ЦК, обмежена обставинами, які названі в дужках, що не можна визнати обґрунтованим. Але текст цього законодавчого положення не дає будь-яких підстав для того, щоб шляхом його логічного тлумачення розширити коло обставин, що складають гіпотезу відповідної правової норми. Проте таке розширення не можна повністю виключати, якщо ч. 4 ст. 1197 ЦК тлумачити з урахуванням принципу верховенства права.
8. Текст ч. 323.1 ст. 323 ПК («платниками збору є водокористувачі — суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва») є занадто ускладненим, так що законодавець сам утратив контроль над ним і наприкінці цитованого положення слова «використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва» приєднав до попереднього тексту сполучником «та», хоч це треба було зробити за допомогою сполучника «або». Це дає підстави для висновку про те, що платниками збору за спеціальне використання води є суб’єкти господарювання, які отримують воду та використовують її для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва. Але такий висновок спростовується контекстом розділу XVI «Збір за спеціальне використання води» Податкового кодексу. У ч. 324. 4 ст. 324 ПК законодавець в 11 пунктах описує випадки, в яких збір за спеціальне використання води, отриманої шляхом збору з водних об’єктів або від інших водокористувачів, не справляється. І ці випадки ніяк не пов'язані з потребами гідроенергетики, водного транспорту і рибництва. Це є підставою для висновку про те, що платниками збору за використання води є особи, які зокрема використовують воду, отриману шляхом її забору з водних об’єктів або від інших водокористувачів для будь-яких потреб, як це передбачено загальним правилом ч. 323.1 ст. 323 ПК.
137
Про внесення змін до Закону України «Про металобрухт» щодо спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств, а також форм розрахунків при прийманні металобрухту. Закон України від 24.05.2007// ОВУ. — 2007. — № 47. — Ст. 1706.