Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Для лісостепової зони характерним є чергування безлісного простору та значних масивів лісу, що розташовані не тільки долинами річок, а й на вододілах. До втручання людини ліси займали не менше 50 % площі. Друга частина цієї зони становила луговий степ. Домінуючий ландшафт лісостепу — хвиляста рівнина з густою мережею річкових долин та балок. Лісостеп володіє великими запасами тепла та вологи, родючими ґрунтами, що створює сприятливі умови для розвитку рослинності та тваринного світу. Запас зоомаси тут у середньому складає 500 кг на гектар, що перевищує зоомасу степу в 5 разів.

В атлантичний період голоцену у лісостеповій зоні України були сприятливі умови для розвитку широколистяних лісів. У Західній частині вони складалися з липи, дуба, граба, на півночі до них долучалася береза. У підліску зростали ліщина та грабинник. На заході відомий дикий виноград. Серед мешканців лісостепу були тури, тарпани, лосі, кабани, зубри, ведмеді, зайці, вовки, лисиці.

Для степової зони, на відміну від лісостепу, характерний постійний дефіцит вологи. Влітку випадає біля 75—85 % опадів, але за умов високих температур уся ця кількість випаровується. За сучасними даними, кількість атмосферних опадів від північного кордону степової зони до південної змінюється від 430 до 150 мм. Дефіцит вологи зростає з півночі на південь, підсилюючись різницею у кількості зимових опадів, які зменшуються у тому ж напрямку більше ніж удвічі — з 90 мм на півночі степу до 40 мм на півдні. Загалом, з урахуванням кількості опадів і випаровування їх залежно від температури та сили вітру, посушливість південних районів у шість разів перевищує північні. Змінюється і рослинність степу, яка визначається також кліматичними умовами. Запаси фітомаси від північних кордонів степу зростають з 28 до 48 т на гектар та скорочуються до 9 т на її південних кордонах. Центр степової зони є оптимальним по комбінації тепла та достатньої кількості опадів.

Особливістю степів України вважається літня посуха, пов'язана з випаданням основної кількості опадів восени та навесні. Тут, порівняно зі східними районами, багато рослин-мезофітів і менше — ксерофітів з великою підземною фітомасою. Це робить українські степи більш вразливими та легко реагуючими на зміни клімату. Невелика кількість ксерофітів з розвиненою кореневою системою не може перешкодити укоріненню деревної рослинності, що при підвищенні вологості сприяє її легкому доступу на степові території та розширенню лісостепової зони у південному напрямку.