В пазурах у двоглавого: Українство під царським гнітом (1654-1917)
- Автор: Ільєнко Іван
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 966-8135-13-х
- Жанр: История
Электронная книга - «В пазурах у двоглавого: Українство під царським гнітом (1654-1917)». Краткое содержание книги:
Серед репресивних заходів щодо української мови — така заява штабу генерал-губернатора Галичини: приватна кореспонденція буде розглядатися військовою цензурою мовами російською, польською, чеською, румунською, французькою, англійською, німецькою, а «на прочих язиках и наречиях будет уничтожаться».
Російське військо зайняло під шпиталь новонабуту кам’яницю Академічного дому, що фатально відбилося на архіві і бібліотеці: солдати нищили книжки, збірки Етнографічної комісії та ін. Зазнав втрат рукописний відділ НТШ.
Союз Визволення України у відозві в серпні 1915 року розкрив наміри царя: «Цілий світ захотів він загарбати під своє ярмо! А перед усім автономну Галичину, де живе більш як 4 мільйони таких самих українців, що й ми. Кров’ю хотів він залляти цей край, вкрити його тюрмами і шибеницями. Щоб нашіх братів з закордону закувати в московські кайдани».
Руйнівні дії окупантів М. Грушевський у журналі «Украинская жизнь» (1916, № 1) назвав «вопиющими подвигами делателей русской политики в Галиции». Ці «подвиги», крім репресій і потопту культури несли бідування, голод, злигодні воєнного часу.
ІМПЕРСЬКІ УТИСКИ ВІЛЬНОГО СЛОВА СТАВЛЕННЯ ДО УКРАЇНСТВА ПЕРЕДОВИХ ДІЯЧІВ РОСІЇ
Офіційна Росія в поборенні українства. — П. Куліш про російську суспільну думку у ставленні до України. — Невизнання національних прав українського народу російською історіографією, її вигадки і перекручення фактів. — Теорія М. Погодіна. Поглинення спадщини Київської Русі. — Українофобство В. Бєлінського, зневажливі висловлювання про Т. Шевченка та українську літературу, імперський погляд критика на історію України. — Ставлення до українства М. Добролюбова, М. Чернишевського, О. Герцена, М. Огарьова, Д. Писарєва, М. Лескова, І. Тургенева. — Співчуття К. Рилєєва національно-визвольній боротьбі українців (поеми «Войнаровський» і «Наливайко»). — П. Пестель в обстоюванні «единой и неделимой России». — Підозріло-вороже ставлення до українства реакційної російської преси (М. Катков, М. Полевой, Ф. Булгарін). — Реакція російської преси на вихід журналів «Основа» (1861) та «Киевская старина» (1882). — Ставлення офіціозу до перекладу Євангелія українською мовою. — Українське питання в державній думі. — Шовіністичні видання С. Щеголева. — Антиукраїнські виступи П. Струве. — Чорносотенні акції Київського клубу російських націоналістів та «Союза русского народа». — Ідеолог великодержавництва професор І. Сікорський.
Деспотичний самодержавний режим упродовж століть виплекав у панівної великоросійської нації непорушні нейтралістські тенденції, про що Трохим Зіньківський у праці «Національне питання в Росії» (1889) переконливо писав: «Москалі бо наскрізь централісти — такими їх зробила історія. Нахильність щільно зливати частини, знищувати особисту волю під владою сильного виявилась у їх і в сімейному, і в громадському житті». І далі: «Ніяка конституція відразу не змінить основи громадського життя у москалів — на се треба віки».
Ставлення до українства офіційної Росії, передусім царя і вищої адміністрації, рельєфно простежується у їхніх заявах, розпорядженнях, оцінках подій.
Петро І: " Малороссийский народ и зело умен и зело лукав: он как пчела любодельна, дает российскому государству и лучший мед умственний, и лучший воск для свещи российского просвещения, но у него есть и жало».
Катерина II: «Малая Россия, Лифляндия й Финляндия — суть провинции, которые правятся конфырмованнымы им привилегиями, нарушать оние отрешением всех вдруг весьма непристойно било би, однако ж називать их чужестранными и обходится с ними на таком же оснований есть более нежели ошибка и можно с достоверностью назвать глупостью. Сие провинции надлежит легчайшим способом привести к тому, чтоб оне обрусели и перестали би глядеть, как волки в лес…»