Посмертні записки Піквікського клубу
- Автор: Диккенс Чарльз
- Год: 1937
- Язык: украинский
- Переводчик: М. Іванов
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Посмертні записки Піквікського клубу». Краткое содержание книги:
Надалі процедура змінилася, тепер уже Дікенс писав оповідання, а художник змушений був робити до них ілюстрації. На перше місце вийшла розповідь, і як наслідок було створено роман про лондонське життя. Попри всю простоту процесу, Дікенсу вдалося те, на чому горіли інші.
Ілюстрації до перших двох випусків робив Роберт Сімур. Роберт Вільям Басс проілюстрував третій випуск, але його малюнки Дікенсу не сподобалися, тож усю решту ілюстрації робив Габлот Найт Браун, відомий як «Фіз». Із ним Дікенс продовжував працювати все життя. Окреме видання побачило світ 1837 року.
Електронну книгу створено з українського видання: Діккенс Ч. Посмертні записки Піквікського клубу / Чарлз Діккенс; пер. з англ. М. Іванов. — Х. : Одеса: Дитвидав ЦК ЛКСМУ, 1937. — 606 с. — (Серія «Шкільна бібліотека»).
І містер Піквік почав виливати в настрахане вухо містера Напкінса скорочене оповідання про жахливі вчинки містера Джінгла. Він переказав, як уперше здибався з містером Джінглем; як той утік з міс Вордл, — як легко, з грошових міркувань, зрікся леді; як нічного часу заманив його в садок пансіону і як він, містер Піквік, поставив собі за мету виявити справжнє ім’я й фах цього ошуканця.
В міру того, як оповідання посувалося вперед, кров приливала до самих кінчиків вух містера Напкінса. Він підчепив капітана на перегонах у сусідньому городку. Зачаровані довгим списком його аристократичних знайомих, його незліченними подорожами та його великопанськими манерами, місис Напкінс і міс Напкінс носилися з капітаном Фіц-Маршалем і вихваляли його в своєму виборному товаристві так, що їхні найсердечніші друзі, місис та міс Поркенгеми і містер Сідні Поркенгем, мало не луснули з заздрості. І після всього того чути тепер, що він — пройдисвіт, мандрівний комедіант і якщо не зовсім шахрай, то щось дуже близьке до того! Праведне небо! Що казатимуть Поркенгеми? Як радітиме Сідні Поркенгем, коли довідається, що його зміняли на такого суперника! Як дивитиметься він, Напкінс, в очі старому Поркенгемові на наступній судовій сесії? І який то буде козир для супротивної йому партії, коли ця історія набуде розголосу!
— А проте, — по довгій паузі сказав містер Напкінс, враз відживши, — кінець — кінцем — це тільки плітки. Капітан Фіц-Маршал — чарівна людина і тому має багато ворогів. Які докази можете ви навести, щоб ствердити свої слова?
— Зведіть нас віч-на-віч, — запропонував містер Піквік. — Я тільки цього й хочу і прошу. Поставте його на зводини зі мною і з моїми приятелями. Дальших доказів ви не потребуватимете.
— Ну, що ж, — погодився містер Напкінс, — це дуже легко зробити. Він буде в нас сьогодні ввечері, так що можна буде уникнути розголосу… в інтересах самого молодого чоловіка, розуміється. До того ж я встигну тоді й порадитись з місис Напкінс… в загальних рисах, ясна річ. Але, в кожному разі, перед тим як починати будьщо, ми мусимо кінчити вашу справу. Ходім, прошу, назад у залу засідань, сер.
Вони вийшли в сусідню кімнату.
— Грамер! — загрозливо крикнув суддя.
— Ваша честь ! — озвався той з усмішкою улюбленця.
— Ідіть сюди, сер, — поважно промовив суддя, — і щоб я не бачив більше отих легковажних усмішок.
Вони — просто непристойні, та, запевняю вас, вам і сміятись нема чого. Що, ваші свідчення були правдиві? Будьте тільки обережні, попереджаю, сер.
— Ваша честь, — пробелькотів Грамер, — я…
— А, ви вже замішалися !— перебив його суддя. — Ви бачили, як він замішався, містер Джінкс?
— Звичайно, сер, — відповів Джінкс.
— Тепер повторіть ваші свідчення і, знову кажу, будьте обережні. Запишіть ще раз його свідчення, містер Джінкс.
Безталанний Грамер став повторювати судді свої свідчення. Але між тим, що записував містер Джінкс, і тим, як сприймав його слова суддя, була величезна різниця. Грамер завжди заікався, а тепер, хвилюючись, став заікатись ще дужче; він почав плутатися і зайшов у таку безвихідь і в такі суперечності, що містер Напкінс заявив: він не вірить йому. Вирок було скасовано, і містер Джінкс вмить знайшов двох поручителів. По закінченні всіх формальностей містера Грамера ганебно вислали з кімнати — яскравий зразок непевності фортуни людської й несталості ласки великих людей.
Коли містер Напкінс розповів своїй дружині й доньці все, що чув від містера Піквіка, місис Напкінс зараз же пригадала, що вона завжди ждала чогось подібного; що попереджала про це чоловіка; що її порад ніколи не слухають; що вона не розуміє, за кого саме вважає її містер Напкінс і таке інше.
— І подумати тільки, як мене одурено! — бідкалась міс Напкінс, видавлюючи з кожного ока по сльозі невеликого розміру.
— Мусиш дякувати своєму татові, серденько, — сказала місис Напкінс. — Як просила я цю людину розвідатись про рідню капітана! Скільки разів благала вжити рішучих заходів! А тепер, я певна, нам ніхто не повірить; ніхто!
— Але, моя голубко… — почав був містер Напкінс.
— Не смійте звертатись до мене, ви, гидке створіння! — скрикнула леді. — Не смійте!
— Рибонько моя, — заспокоював її містер Напкінс, — адже ти сама з прихильністю ставилась до капітана Фіц-Маршала. Ти ж раз-у-раз запрошувала його до нас і не втрачала нагоди вводити його і в інші родини.
— Не казала я тобі, Генріето, — звернулась до дочки місис Напкінс, — не казала я, що він у всьому винуватитиме мене? Не казала? — і місис Напкінс зайшлась плачем.