Твори в п'яти томах. Том V
- Автор: Владко Володимир Миколайович
- Серия: Володимир Владко. Твори в п'яти томах #5
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: “Молодь”
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Твори в п'яти томах. Том V». Краткое содержание книги:
В цьому томі подано тільки вибрані оповідання. Всі вони друкуються з деякими змінами та виправленнями.
Гарісон озирнувся довкола.
— Знаєш, Борисе, мені чогось моторошно, — щиросердо признався він. — Уся ця пригода… краще б її не було.
— Нерви?
— Може і нерви. Ми вже втомилися, Борисе. Я ось жартую про космічного птаха, а що коли він і справді прилетить?.. Хіба ми все знаємо за цих умов? Особливо, коли з’явилися ці безглузді яйця. Слухай, Борисе. Місячний день уже кінчається…
Він показав рукою на захід, де стіни кратера знижувалися до плоскогір’я. Долішня частина Сонця була немовби притиснута обрисами далекого величезного гірського пасма — і під нею тяглася на північ і південь широка смуга глибокої тіні. Довгий місячний день помітно згасав — аж на цілих чотирнадцять земних діб.
— Минуло вже дванадцять земних днів, — вів Гарісон. — Час кінчати роботи на поверхні Місяця. Незабаром ми зачинимося на базі. Перенесімо туди всі п’ятеро яєць…
— Щоб вони відтанули? Ото порадив! Треба їх забрати з собою на Землю в такому ж стані, як знайшли, — сказав Поліщук.
— Ну, тоді покладімо яйця поблизу бази, в якому-небудь затишному місці, і вони не розморозяться, аж поки прилетить ракета. Зрозуміло? І ми більше не побоюватимемося за їхню долю. Згода?
— Що ж, я не заперечую. Кожен братиме по одному, більше зразу не понесеш. А потім — знову по яйцю. До роботи!
Незважаючи на додатковий вантаж, вони досить легко, хоч і обережно пересувалися по сипкому піску. А потім, призвичаївшись, почали прискорювати ходу й нарешті вже впевнено помчали до бази довгими плавними стрибками, як це можна було робити лише на Місяці.
Дослідники обережно поклали яйця в пласкому заглибленні з південного боку куполоподібної бази. З круглих ілюмінаторів їх можна було одразу помітити, тим більше, що вони вирізнялися жовтуватим забарвленням на бурому крупнозернистому піску поверхні Місяця. Сонце майже сховалося за виднокраєм, від бази витяглася довга тінь, що поступово сягала аж обрію, який вже зливався з чорним оксамитом неба.
Поліщук і Гарісон, знявши громіздкі космічні костюми, сиділи за столом коло ілюмінаторів. Вони насолоджувалися відпочинком, пили гарячий чай, особливо смачний після виснажливої праці.
Гарісон казав:
— Ти знаєш, це просто смішно. Як яйця могли попасти на Місяць? Адже тут нема навіть натяку на життя. Ні в якій формі. І раніше проведені дослідження, і наші з тобою проби довели, що Місяць мертвий… І раптом — яйця! Ніякісінького живого сліду взагалі, а яйця — продукт життя високоорганізованих істот. Ні, це поза моїм розумінням, Борисе!
Поліщук відставив склянку й насмішкувато спитав:
— Космічні птахи?..
Гарісон нетерпляче відмахнувся:
— Ну чого ти до мене присікався? Адже знаєш, що я пожартував, припустімо навіть, що невдало. І досить про це. Краще потіш мене розумною догадкою. Наприклад… Ет, під три чорти, які тут можуть бути догадки!
— Одна все ж таки в мене є, — навмисно неуважно кинув Поліщук, знову беручись за склянку.
— Та кажи ж, не зволікай! — пожвавішав Гарісон.
— Бач, є така гіпотеза про походження Місяця. Одна з багатьох. Мені вона здається переконливою, а після нашої знахідки — і поготів… Та ти й сам знаєш її.
— Не розумію, що ти маєш на увазі?
— Гіпотезу, за якою Місяць колись, у прадавні часи, відірвався від Землі. Звідси й океанічні западини на нашій старенькій. Величезний шмат Землі відірвався, в космічному просторі набув форми кулі, цілком природної за таких умов, і почав обертатися по орбіті супутника.
— Гіпотеза, не краща від інших і не дуже переконлива, — відзначив Гарісон.
— Але й не гірша за інші, занотуй собі, Джоне. Зваж на те, що всі проби — і наші, і наших попередників — підтверджують: склад Місяця не відрізняється від складу Землі.
— Це доводить лише спільність походження обох планет, як і інших також. І більше нічого, — як завжди з запалом заперечив Гарісон.
Але Поліщук не прийняв виклику. Він спокійно висловлював далі свої докази:
— Безумовно, така спільність можлива. Тепер спробуємо поміркувати. Місяць відірвався од Землі, очевидно, разом з усім тим, що було раніше на тому величезному шматку. Він перетворився у космосі на застиглу кулю. Його безупинно бомбили метеорити — і вони знищили зрештою усі залишки земного життя, які ще існували на Місяці…
— Мені здається, дорогий Борисе, що ти сам розбиваєш свою гіпотезу. Так, так, я вже зрозумів тебе! Ти вважаєш, що разом із залишками органічного життя з Землі на Місяць попали й оці яйця? — з помітною іронією зауважив Гарісон. Чому ж тоді нескінченні, як ти сам твердиш, бомбардування метеоритів не знищили й оці яйця, як і геть усе інше?