Твори в п'яти томах. Том V
- Автор: Владко Володимир Миколайович
- Серия: Володимир Владко. Твори в п'яти томах #5
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: “Молодь”
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Твори в п'яти томах. Том V». Краткое содержание книги:
В цьому томі подано тільки вибрані оповідання. Всі вони друкуються з деякими змінами та виправленнями.
І дослідники Місяця наполегливо працювали, але вони ніколи не передбачали можливості подібної знахідки. Яйце — отож, хтось зніс його?.. Але ж це безглуздя, нісенітниця! Не зводячи очей з яйця, Поліщук нахилився і ще раз помацав його суху зморшкувату плівку пальцями в металевій космічній рукавичці. Звичайно, яйце було наскрізь промерзлим. І важким — навіть в умовах значно полегшеної місячної ваги. Від легенького поштовху руки воно лінькувато, мовби неохоче, покотилося уздовж зернистого базальтового кратера. Поліщук поквапно притримав знахідку обома руками: ще бракувало розбити. Замерзле яйце могло бути дуже крихке. За умови, звісно, коли це справді яйце, а не якесь химерне кам’яне утворення. Він підклав під дивну річ кілька уламків базальту, щоб яйце не скотилося далі по кратеру. І випростався, оглядаючись.
— Джоне! Де ти, Джоне? — гукнув він.
За мить він почув відповідь, чітку й ясну, наче голос Гарісона лунав тут-таки, в його космічному шоломі:
— Я тут, Борисе! За стіною твого кратера, беру пробу: здається, слід криги. Це дуже цікаво, розумієш?
— Облиш усе! Йди сюди!
— А що сталося?
— Мерщій, мерщій!
Постать Гарісона в гофрованому космічному костюмі й прозорому шоломі з опущеним димчастим фільтром з’явилася над стіною кратера. Вона вимальовувалася дивовижно яскраво, як і все на Місяці, й швидко наближалася. Тут майже неможливо було визначати відстань на око, всі речі виразно бачилися будь-де. І тільки збільшення постаті показувало зміну відстані.
Поліщук дивився на незграбну квапливу ходу Гарісона, бачив, як сипалися з-під його ніг дрібні базальтові уламки й котилися вниз, до того місця, де він стояв. Кратер був невеличкий. І саме тут, під оцим природним навісом — брилою вулканічного каменю, Поліщук знайшов яйце. Воно лежало, вгрузнувши наполовину в пил, жовтувате на бурому тлі місячного грунту. Тому Поліщук відразу й звернув на нього увагу.
— Ну то що сталося, Борисе? — спитав Гарісон. Крізь спущені фільтри Поліщук скоріше вгадував, ніж бачив очі, що пильно дивилися на нього. Замість відповіді Поліщук показав йому дивну знахідку.
— Яйце, — промовив він.
Гарісон швидко обернувся. Він побачив овальну річ, що лежала на грунті, і від несподіванки аж свиснув.
— Звідки воно взялося?
Поліщук коротко розповів йому історію свого відкриття. Гарісон став на коліна і обережно торкнувся пальцями сухої зморшкуватої оболонки. Потім трохи підняв яйце, наче зважуючи його, і знову поклав на місце.
— Що скажеш, Джоне?
— Якесь безглуздя. Яйце — на Місяці?..
— Але ж ти згоден, що саме яйце?
— Либонь, страусяче. Зважаючи на розмір. Слухай, а воно було там одне?
Поліщук знизав плечима.
— Не знаю. Розумієш, мене це так вразило, що я не шукав більше. Можливо… А погляньмо ще раз!
Вони обережно розгребли лопатками сухий сипкий пісок під навислою кам’яною брилою. Копати довелося недовго: скоро з’явилися випуклі обриси таких самих яєць.
— Два… три… чотири!
Вириті яйця лежали на піску. Дослідники копали далі, але більше нічого не знайшли.
Гарісон відкинув лопатку:
— Все, Борисе! Врожай — п’ять штук.
— Гніздо це, чи що?..
— Космічний птах пролетів над Місяцем і відклав у кратері яйця. Так? — іронічно промовив Ґарісон. — Мине деякий час, і він з’явиться знову й почне їх висиджувати, так?
Поліщук сердито поглянув на нього.
— Дотепи тут ні до чого. Щодо птаха, хоча б і космічного… Ось вони, яйця. Це — факт. На жаль, нез’ясований. Тому, коли якась химерна істота повернеться сюди, щоб висиджувати яйця, — я не заперечуватиму. Поки що, зрозуміло. Ось так: фрр! — і сяде в кратері… Будь ласка, я тепер готовий до всього! Коли є яйця, коли це нам не сниться, то може з’явитися й той птах або ще чортзна-яке створіння.