Василь Стус: життя як творчість
- Автор: Стус Дмитро Васильович
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Факт
- ISBN: 966-359-029-7
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Василь Стус: життя як творчість». Краткое содержание книги:
Розрахована на широке коло читачів: від учнів до науковців.
Nobody knows how to explain the mystery of fame. Often a person who has spent all his life at the very core of events falls into oblivion right after his death. Vasyl Stus became renowned only after his reburial in 1989. What was the reason? His poetry? His heroic life? His irreconcilable position? Or his ability to be compassionate?
In his attempt to answer these and other questions, the poet’s son Dmytro masterfully combines the objective data of Vasyl Stus’s biography with his own private recollections and observations about his father. His book offers a paradoxical interrelation of contexts combining the highbrow scientific with fiction-like styles.
This book shows Vasyl Stus through the eyes of his son and researcher against a background of “belated nation-making”.
For a wide circle of readers: from students to academics.Введите сюда краткую аннотацию
Зафіксувавши в поетичному тексті важливі для себе речі, поет більше не повертається до них, вважаючи слабкими художньо. Надмірна мелосна традиційність, бідна дієслівна рима, недосконала строфічна будова. Проте це не істотно, якщо розглядати вірш у контексті формування Стусової особистости. Прагнучи високої долі, автор ніби готує матеріал для біографів: несхитність характеру — від мами, доброта — батькова, переродження й переосмислення себе у світі стається після болючої втрати брата, сестра, із якою довелося зростати… Припасовується до тексту вірша й символіка числа три («було нас троє» — дітей у матері), що суперечить об'єктивній правді, але правильно з погляду суб'єктивного, бо старшу сестру Палажку Василь не пам'ятав, а знав лише за маминими й татовими спогадами. Присутня й екзистенційна мамина туга за справжньою, «недонецькою» Україною та реальна колискова на слова Шевченка…
Так на початку шістдесятих Стус вперше замислюється над важливістю для поета, особливо українського, міту життя, який би свідчив про причетність до традиції та відповідальність за даний Богом талант. Свідомо чи підсвідомо, але в цьому епічному вірші вперше зустрічаємося з загадковою Стусовою впевненістю, що він — обраний, а тому мусить гартувати себе для Долі, бо має сили бути людиною, яка не розміняє талант на побутові вигоди.
Поруч із цим віршем занотовані рядки, які є ніби продовженням теми:
Молодечий запал і готовність офірувати себе засвідчена у ще одному вірші:
Та не одними національними болями і проблемами живе людина. Власне, вони стають справжніми, не декларованими лише тоді, коли проростають з реального життя, з помилок, з досвіду поразок і перемог. Бо інакше вони лише схема, непереконлива декларація, якій не ймеш віри. Стусові ж віриш, бо він не ховається за досвід інших, а виставляє на показ ґулі й теми, які можна було б приховати. Бодай для того, аби не шокувати, не порушувати традиції. Молодий Стус сміливо вводить до тканини вірша тілесність, ховаючи її, щоправда, в нагромадженні образів і метафор:
До цієї замальовки мало що можна додати. Тілесність (не оголена, та все ж) не ховається за фасадом романтичних казок, а перетворюється у досвід: це і біль утрат, і визнання помилок молодечих зальотів, і прикрість від помилкових захоплень… Молодий поет говорить про це у вірші, бо розвиток — це вихід за грань осягненого й дозволеного. І саме такого виходу прагне його творча натура, паралельно навчаючись робити це так, щоб бути почутим.
Для проходження університетів цієї майстерности він і потребував Києва, нових друзів, нових вражень та відчуттів.
354
Загальний зошит з віршами Василя Стуса. — Зберігається: ІЛ НАНУ, Ф. 170, од. збер. 743, арк. 49.
355
Василь Стус. Твори. Т. 1: кн. 2. — С. 41.
356
Автограф вірша зберігається в архіві Василя Стуса.