Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України
- Автор: Садовничая Виктория Викторовна
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-7892-2, 978-966-14-7893-9
- Жанр: Прочая детская
Электронная книга - «Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України». Краткое содержание книги:
Перший ґрунтовний словник української мови – «Словар української мови» в чотирьох томах – було видано в Києві протягом 1907–1909 pp. Співукладачем, упорядником та редактором цього видання, яке нині вважають вершиною українського дорадянського словникарства, є відомий письменник Б. Грінченко. В українській лексикографії це видання протягом півстоліття лишалося найповнішим і найавторитетнішим зібранням української лексики.
Українська мова вплинула на сусідні слов’янські мови, особливо на польську та російську, меншою мірою – на білоруську. До багатьох мов світу ввійшли українські слова гопак, козак, степ, бандура, борщ. У польській віднаходимо також запозичення hreczka – гречка, chory – хворий; у російській вареники, пасека, бублик, подполковник; у румунській: ştiucă – щука, holub – голуб, у білоруській: вагітная тощо).
День української писемності та мови щороку відзначають в Україні 9 листопада. За православним календарем це день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця.
Свято запроваджено 9 листопада 1997 р. указом Президента України Леоніда Кучми «Про День української писемності та мови». Цього дня традиційно покладають квіти до пам’ятника Несторові Літописцю, відзначають найкращих популяризаторів українського слова, заохочують видавництва, які друкують літературу українською мовою, а також стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика.
Побут нашого народу
Житло
Традиції українського народного будівництва було закладено ще в ранньослов’янський період. Найдавніше населення України зводило оселі біля водоймищ, на захищених від вітрів ділянках, грамотно використовуючи місцеві особливості. Найзручнішими вважали житла, захищені природою: як заглиблені в землю (печери та напівпечери, а згодом – землянки та напівземлянки), так і вивищені на дерев’яних платформах над нею. Майже до середини XIX ст. ці типи житла співіснували з наземними.
…основу традиційного українського житла становило квадратне приміщення, в одному з кутків якого розташовувалася піч, а в інших – прості меблі: піл (своєрідний дощаний лежак) для спання, стіл, лави, полиця для посуду? Подібні житла протягом тривалого часу побутували в українських селах, а поодинокі зразки цієї архітектури ще можна було побачити в 90-х роках XX ст. у селах Західного та Центрального Полісся.
Наступним етапом стала поява сіней – спочатку дуже простих, зроблених із приставлених до стіни жердок, вкритих дерном чи шаром трави, а згодом – надійніших. В українських помешканнях сіни є холодним, неопалюваним приміщенням.
Приблизно від середини XIX ст. з’явилося так зване трикамерне житло: хата – сіни – комора.
Традиційне житло. Гуцульщина
Проте були різні варіанти житла, наприклад у Закарпатті відомі двокамерні житла – вони складалися з двох приміщень з окремими входами знадвору (хати з піччю й комори).
У центральних районах галицької частини Бойківщини побутував варіант, де житлове приміщення розташовувалося між сіньми та коморою (комора – хата – сіни). На Гуцульщині, Покутті та в деяких інших місцевостях поширеним було житло, яке складалося з двох житлових кімнат, розділених сіньми (хата – сіни – хата). На Волині та Поліссі приблизно від середини XIX ст. у заможних селян поширилося житло типу сіни – хата – хата; комора – сіни – хата – хата.
Окрім того, поліщуки нерідко виділяли в сінях приміщення для зберігання овочів, солінь і картоплі – стебку, яку під час морозів обігрівали жаром, насипаним у старі чавунні посудини.
Приблизно з XIX ст. у селянський побут деяких регіонів України поступово ввійшло приміщення ванькир, яке облаштовували в житловій кімнаті за допомогою перегородки та використовували як кухню, оскільки там стояла піч. Нерідко за тильною стіною житлової кімнати облаштовували комору. Такі житла (хата/комора – сіни – хата/комора) зводили заможні гуцули, а також населення Покуття й Лемківщини.
Великі сім’ї мали нерідко для збільшення житлової площі переобладнували комору або добудовували нове приміщення.
…найважливішим елементом українського інтер’єру була вариста піч? Вона замінила в українській хаті відкрите вогнище.
Традиційне житло. Поділля