Втомлені гори

Як наші поети, Й не писав би президентам Оди і сонети. А схопив би лом чи вила, Чи косу гостреньку, І почав косить ту банду, Що грабує Неньку. Бо як гляну на це горе, Та на їх порядки, То бажання світ за очі Бігти без оглядки. Куди хочте, тільки б далі Від оцих бандитів, Що за долари готові Й люд свій умертвити. Та куди ж, куди втікати? Й на чужині жити? А на кого ж залишити Неньку? На бандитів? Ні! Не хочу і не буду, Хай краще загину, Та ж не гоже в біді матір Залишати сину. Чи схопити "калашника", І по всіх палити, Щоб вони запам’ятали, Що всі хочуть жити. Отак лежу я ночами У темній хатині, І невже це може статись На моїй Вкраїні, Де керують божі Мойші Та мудрі Абрами? Я не протии, хай керують Тільки ж будуть з нами! Та що один зробить можу, Що я можу вдіять? Як із ними, мов змовились, Навіть добродії. Які ніби пси бездомні Все що дай – хапають, А ті хлопці по частинкам Неньку обдирають. Натрамбують всі кишені Людською бідою, Дівчат всіх перегвалтують, І – кивнуть п’ятою. А ті нехай доглядають Жиденят, небогі, Бо вони ж не винуваті, Що їх батько злодій. Бо що б ви не говорили, Жеребці з них вдалі, То ж і крутять перед ними Жопи всякі Галі. А тут й наші терористи Теж жидами стали, І за кістку перед ними Раком поставали. О, панове добродії, Не бувать спокою, Там де будете людською Торгувать бідою. І хоч їм на Рідну Неньку Знаю, наплювати, Але ж це твоя держава, Твоя рідна мати! Отож, хочу нагадати Й ще слова Пророка: "Схаменіться, добрі люди!" Та побійтесь Бога! 8.2.1998 р. БОГ – СВІДОК Я пам’ятаю: Місяць, гори І ти у мене на руках, І скрізь, куди не кинеш оком, Туман, туман, як сірий птах. О, Боже мій! Не знаю, звідки Найшов вогонь тих почуттів, І Бог один на той час свідок Як я тебе в ту ніч хотів! Як бідне серце калатало, Я думав, вискочить з грудей, А поруч все жило, співало І не було ніде людей. О,Боже мій! Якби ти знала, Що витворяла моя кров, А ти сиділа і мовчала І говорила про любов. 25.6.1999 р. ВОВКОДАВИ Сиділи вовкодави, Де річенька біжить, Й весь час все міркували, Що з міченим робить? Одні грозились вбити, А інші – розтерзать, А треті: "дать як він нам На день по гривень п’ять. І хай він інтегрує, І їздить по морям, І Раєчку цілує Де хоче: тут і там". 17.9.1999 р. ЩОБ НЕ МАЗЕПА І БАНДЕРА Що б не мазепи і бандери – Були б в нас євнухи й гетери, Забули б рід свій; і, між нами, Так би й лишилися хохлами. Отож, чи можна тих забути, Що наш народ "тягнули" в люди? 15.9.1997 р. НАВІЩО СТІЛЬКИ ЩАСТЯ? Як проходила тут Настя, Скрізь, де глянеш, – там і щастя. Ну навіщо тобі, Насте, Треба так багато щастя? 23.7.1999 р. ГАРНІ ХЛОПЦІ-УКРАЇНЦІ Гарні хлопці-українці, Хай господарюють, А за долю їх, за щастя, Інші мітингують. 11.1.1997 р. НЕЗАДОВОЛЕНИЙ ВЛАДОЮ Хто сказав, що наш народ Ігнорує владою? Щось давненько я не бачив Свій народ під Радою! 24.2.1998 р. НАЙБІЛЬШИЙ СКАНДАЛІСТ Самий більший скандаліст У житті був комуніст, Він на бідних хоч й не ліз, Але всіх запріг у віз. 19.9.1999 р. БІЛЬ ЛЮДСЬКИЙ Я біль людський відчув ще із дитинства Тому "вождям" і не кричав "УРА!", Як ті людей хапали за горлянку І починалась в них велика гра. Які мій край, народ поработили, І все моє – вже стало не моє. От де грошей ті виродки набрали, Що кожен з них банкнотами плює? І чхать вони хотіли всі на тебе – Верстат йому штампує папірці... Ох, як би їх я взяв усіх за барки Й разом з станком втопив би у Дніпрі. А що раби? Ті все життя мовчали: Їм пляшку дай й що хочеш – те й роби...