Новітнє вчення про тлумачення правових актів

4. Відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК «якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду». Якщо тлумачити це законодавче положення буквально, то в частині застереження «якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду» воно не може застосовуватись, бо суд не має повноваження встановлювати строк набрання чинності прийнятим ним рішенням. Але ж із контексту цього законодавчого положення чітко видно, що в ньому йдеться про строк (термін), у який договір вважається зміненим або розірваним. То і наведене застереження стосується цього строку (терміну), який може бути визначений судом.

5. Невдале розташування слів у реченнях тексту нормативно-правових актів стало повсякденним явищем. Навіть в кодифікованих законодавчих актах такі недоліки зустрічаються часто. Ще більше їх у інших законах. Годі і говорити про підзаконні акти! Кожного разу при виявленні таких недоліків виникає необхідність використовувати адекватні засоби тлумачення, щоб надати відповідному положенню акта законодавства розумного змісту.

У Цивільному кодексі України помилка в розташуванні слів у реченні допущена уже в ч. 1 ст. 1: «Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників». Синтаксичне тлумачення цього законодавчого положення дає підстави для висновку про те, що всі особисті немайнові та майнові відносини є цивільними, але цивільним законодавством регулюються не всі такі відносини, а тільки ті із них, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників. Це суперечить класичним уявленням про цивільні відносини, що визнаються у всьому світі, і веде до невизначеності уже ст. 2 ЦК, яка встановлює коло учасників цивільних відносин. Лише системне тлумачення ст. 2 ЦК, її порівняння з положеннями Цивільного кодексу, які визначають цивільну правосуб’єктність фізичних і юридичних осіб, держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад дає підстави для висновку про те, що перелічені тут особи є учасниками тих цивільних відносин, які регулюються цивільним законодавством.

У словосполученні «особисті немайнові та майнові відносини» (ч. 1 ст 1 ЦК) також невдало розставлені слова. Це розташування слів дає підстави слово «особисті» відносити і до слова «немайнові», і до слова «майнові» (відносини). Спеціалісти в галузі цивільного права добре знають, що такого явища як «особисті майнові відносини» в суспільстві не існує. Тому в них не виникає питань стосовно тлумачення словосполучення, яке тут аналізується. Але ж Цивільний кодекс читають не тільки спеціалісти в галузі цивільного права. Тому наведене словосполучення слід замінити на одне із таких: «майнові та особисті немайнові відносини» або «особисті немайнові, а також майнові відносини».