Її величність кішка
- Автор: Вербер Бернард
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Terra Incognita
- ISBN: 978-617-7646-29-6
- Переводчик: Соломія Мартинович
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Її величність кішка». Краткое содержание книги:
Вже знайома нам кішка Бастет безтурботно насолоджується життям у паризькому помешканні своєї «служниці» Наталі — адже саме так, на думку автора, коти сприймають своїх господарів. Одного разу все раптово змінюється після масового розстрілу в будинку навпроти. У місті все частіше стаються сутички між людьми, всю планету охоплює хаос, з восьми мільярдів людського населення Землі виживає лише один. Міста захоплюють щури, витісняючи людей, котів, собак та інших тварин у гори, віддалені місцини та на маленькі острівці. Усім видам загрожує знищення, орда щурів на чолі з головнокомандувачем Тамерланом, що має доступ до людських знань і технологій, змітає все на своєму шляху.
Доля людства опиняється в руках невеликої групи котів і людей на чолі з Бастет. Амбітна кішка намагається знайти загальне порозуміння і примирити між собою всі види. Та чи справдяться її сподівання?..
Король глибоко зітхає.
— Дебати закриті. Цей аргумент треба було наводити раніше. Зараз надто пізно. Дайте нам спокій, коти. Вас осліпила любов до людей та страх бути позбавленими корму. Подивіться правді у вічі: незамінних немає. Світ існував до них та існуватиме після них.
Ці слова звучать як пророцтво й торкають мене до глибини душі. Можливо, через тривале співжиття з людьми я переоцінюю їх. Можливо, поки я не цілком засвоїла поняття любові, гумору та мистецтва, то вважатиму їх (знаю, це безглуздо) «вищими» істотами.
Однак я не відступаю. Шукаю аргументи. Долучаюсь до Піфагора й кажу:
— Ваша Честь, послухайте, будь ласка. Люди хоч інколи виявляють співчуття до тварин, а щури розуміють лише мову насильства й несуть із собою зневагу до слабших. Їм не знайоме співчуття. Коли вони знищать людство, то візьмуться за інших тварин, зокрема за свиней, корів, биків та гусей! Після людей настане черга котів, а потім ваша. І в глибоко в душі ви це вже знаєте.
Тепер я влучила в яблучко. Загроза — перший супутник прогресу.
Трибунами стелиться шепіт. Вони вже не такі гонорові, вони сумніваються, бо розумні та здатні піддавати все сумніву.
Навіть Артур замовк. Лише Сен-Жуст підводиться й кидає:
— Смерть людям!
Його вигук поглинає тиша. Він залишився один у своєму бажанні знищувати. Бик задкує, а я користуюсь моментом, щоб довести почате до кінця:
— Якщо вб’єте його, то ви нічим не кращі за них. А якщо помилуєте, то доведете, що зуміли навчитися найкращому, що є в людей, — співчуттю та милосердю.
— Смерть людям! — повторює Сен-Жуст.
— Так, смерть! — підхоплює з десяток свиней, яких мені не вдалося переконати.
Мені ще трохи залишилось до перемоги. Я шукаю правильні слова. «Мою» правду.
— Цей чоловік створив РЕВАЗ, Розширену Енциклопедію Відносного та Абсолютного Знання. Якщо ви збережете йому життя, то, можливо, йому вдасться повернути її після викрадення. Вона може стати доступною всім видам. Так ви станете володарями людських знань. Нам потрібно за будь-яку ціну зберегти ці знання, якщо ми не хочемо перетворитись у невігласів без технологій, правосуддя, письма та мови. Лише цей чоловік може допомогти нам віднайти безцінну РЕВАЗ.
Артур нахмурив білі брови, напружено думає; він хитає головою й накінець оголошує:
— Рішення за биком, він переможець дуелі.
— ВБ’ЄМО ЇХ! — не вгамовується Сен-Жуст.
Бик повертається до короля й каже:
— Я вирішив… помилувати чоловіка. Але взамін я хочу, щоб ми, бики, теж могли користуватись усіма їхніми знаннями, як пообіцяла кішка. Отже, чоловіче, чи обіцяєте ви поділитись РЕВАЗ, коли повернете її?
Професор Роман Веллс нарешті підводиться, обтрушується та вдячно дивиться на мене. Чергова істота зрозуміла мою неперевершеність і що в мене надзвичайні здібності розв’язувати навіть найскладніші ситуації.
— Присягаюсь, — каже той, радий, що відбувся лише кількома синяками й ранами.
— Відмінна робота, — шепоче Піфагор.
Я зауважую захоплення у його нявчанні.
Наталі вибігає на центр арени й міцно стискає в обіймах чоловіка у порваних штанях. Хоч він і поранений та ледве тримається на ногах, він легко підводиться, бик його мотлошив, але не завдав серйозної шкоди. Моїй служниці відлягло від серця.
Інколи вона так зворушує своєю наївністю.
Що ж до мене, то я сподіваюся, що ця пригода принесе нові барви у їхні любовні стосунки. Це єдине, чого я їм бажаю.
Я підходжу до Артура й кажу з притаманним мені лицемірством:
— Як кішка обіцяю вам, що нагадаю цим двом їхню клятву: віддати вам РЕВАЗ, щойно вони повернуть її.
Шампольйон перекладає.
Звісно ж, я не уточнюю, що вона висить у мене на шиї.
50. Історія свиней
Дикого кабана було приручено у сьомому тисячолітті до нашої ери. Це сталося значно пізніше, ніж людина почала вести осілий спосіб життя. На відміну від кіз чи баранів, кабан не міг іти вслід за кочовими племенами. Ось чому він не припав до душі пастушим народам.
Батько медицини Гіппократ у четвертому столітті до нашої ери зауважив надзвичайну органічну схожість між свинею та людиною. У деяких своїх текстах він підкреслює анатомічну схожість і намагається зрозуміти людське тіло через спостереження за свинячим. Згодом, після заборони церквою розтину покійників, середньовічна медицина теж вивчатиме фізіологію свиней.