Її величність кішка
- Автор: Вербер Бернард
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Terra Incognita
- ISBN: 978-617-7646-29-6
- Переводчик: Соломія Мартинович
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Її величність кішка». Краткое содержание книги:
Вже знайома нам кішка Бастет безтурботно насолоджується життям у паризькому помешканні своєї «служниці» Наталі — адже саме так, на думку автора, коти сприймають своїх господарів. Одного разу все раптово змінюється після масового розстрілу в будинку навпроти. У місті все частіше стаються сутички між людьми, всю планету охоплює хаос, з восьми мільярдів людського населення Землі виживає лише один. Міста захоплюють щури, витісняючи людей, котів, собак та інших тварин у гори, віддалені місцини та на маленькі острівці. Усім видам загрожує знищення, орда щурів на чолі з головнокомандувачем Тамерланом, що має доступ до людських знань і технологій, змітає все на своєму шляху.
Доля людства опиняється в руках невеликої групи котів і людей на чолі з Бастет. Амбітна кішка намагається знайти загальне порозуміння і примирити між собою всі види. Та чи справдяться її сподівання?..
— Ну чого вам? — запитує явно роздратований Артур.
— Я вимагаю ордалії.
Тю, нове невідоме слово. І, здається, не лише мені. Навіть король виглядає спантеличеним. Сіамець пояснює:
— Якщо ви так цікавитесь юридичними процесами в людей, то маєте знати про середньовічний звичай ордалії, який, на мою думку, в цій ситуації міг би допомогти.
— Нагадайте мені, про що йдеться.
— Ордалія означає «суд Божий». Вона полягає в тому, що звинувачений мав пройти ряд випробувань і, якщо виживав після них, то вважався невинним.
— Яких випробувань? — зацікавлено запитує Артур.
— Залежить. Інколи звинуваченого кидали зі зв’язаними руками у воду. Інколи йому треба було пройти по розпеченому вугіллю. Але найчастіше його чекав двобій з набагато вправнішим за нього суперником.
Король-суддя вагається.
— І яку ордалію ви пропонуєте у цьому випадку?
— Оскільки бик вважає кориду несправедливою, я пропоную йому вступити у бій… з тією самою зброєю, що й у людей.
Артур обмірковує доцільність пропозиції. Він поправляє корону, яка з’їхала набік.
— Ну що ж, чому б і ні. Але нехай бик сам вирішує, чи хоче брати участь в ордалії.
Шампольйон перекладає, бик теж на хвилину задумався, потім відповідає:
— Ваша Честь, мушу визнати, що завжди мріяв про кориду, де кожен має рівні шанси на перемогу.
— А ви, люди, готові прийняти цей виклик? — запитує Артур.
Роман Веллс не в захваті від ідеї, але, кинувши оком на голови людей на срібних тацях, він знімає окуляри у блакитній оправі та киває на знак згоди.
— У мене лише одна прохання: можна мені червоний капоте?
Бик одразу ж відповідає:
— Хочу зауважити, що не розрізняю кольорів. Я біг на капоте, бо відчував, що від мене цього чекали, а ще тому, що мені стискали яєчка гумкою. Я погоджусь на капоте, якщо ви одягнете гумку.
— Обійдемося без капоте, Ваша Честь, — відповідає Роман.
Бик гордо встає:
— Однак у разі моєї перемоги я вимагаю поваги до звичаю: я хочу отримати вуха та хвіст цього чоловіка в нагороду.
48. Судові процеси над тваринами у Франції
Ще з часів Середньовіччя у Франції часто проходили судові процеси над тваринами.
До найбільших порушників належали свині, яких підозрювали в пожиранні немовлят, поки батьків не було поруч. Звинуватити свиней було легким способом зняти з себе відповідальність та, на додачу, позбутися дитячого тіла.
Під час засідання свиней піддавали тим же тортурам, що й людей, звинувачених у чаклунстві. Коли бідолашні тварини починали кричати, священник трактував це як зізнання, внаслідок чого їх спалювали живцем на вогнищі.
Окрім того, з тогочасних протоколів відомо, що свиноматок звинувачували у звабленні селян, щоб спонукати їх до протиприродних статевих відносин. Знову ж таки, коли свині начебто зізнавались після катувань у своїх негідних вчинках, їх мордували, щоб відбити в інших свиней бажання робити те саме.
Однак в анналах кримінальних судів згадують не лише свиней.
У 1498 році в Отені жуків викликали до суду за знищення врожаю, після чого їх було відлучено від церкви церковним судом.
Також муху, що вилізла з вуха покійника, суд посадив у в’язницю для мух (маленька залізна клітка), судив та визнав винною як інкарнацію диявола. Опісля її повісили на крихітній шибениці.
У 1794 році папуга постав перед революційним трибуналом за вигук «Нехай живе король».
Собаці відтяли голову за вірність господареві, затятому антиреволюціонеру, який витренував його гавкати на національну гвардію в темно-синій уніформі.
Суди над тваринами тривали аж до 1800 року у Франції, а в деяких країнах трапляються й нині.
У 1916 році у Теннессі слониху на ім’я Мері повісили на підйомному крані за напад на дресирувальника.
Нещодавно, у 2003 році, в Туреччині суд міста Анкипар засудив осла до смертної кари за «аморальну поведінку».
Енциклопедія Відносного та Абсолютного Знання.
Том XII
49. Корида
Настав вирішальний момент.
Півень видає гучне «кукуріку» з довгим фінальним тремоло. На круглій щойно створеній арені у головному дворі чекає знервований бик: він нетерпляче ходить по колу. Складені один на другий дерев’яні ящики правлять за трибуни. Надворі гарна погода, кілька ворон кружляє над загорожею в очікуванні на те, щоб поласувати мерлятиною.
За сигналом короля Артура один із кабанів вмикає музику. Піфагор не опускає можливості похизуватися своїми знаннями: