Заборонені чари
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Заборонені чари». Краткое содержание книги:
Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...
(Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)
— Схоже, що так, — погодилася Джейн. — Ще одна нитка обірвалася. Що тепер робити? Сидіти склавши руки й чекати, поки Стен одержить твого листа?
— Один тиждень можна було б і зачекати, — сказав Кейт. — Та біда в тім, що Стен не на курорті, а на війні. У будь-який час він може залишити Цервениград і рушити з військом на Златовар. Поки гонець розшукає його, поки Стен віднайде можливість зв’язатися з Марікою… Словом, не можна покладатися лише на нього.
— Пропонуєш їхати до Любляна?
— Ні, це аж надто далеко. Але й залишатися тут ще на тиждень немає сенсу. На той випадок, якщо лист надійде вчасно і Стен або Маріка надішлють когось за нами, ми повідомимо вуйкові Ховраню, де нас шукати. Та спершу заждемо ще день — ану ж Ковач таки знає про Конорів. Заразом спробуємо ще один варіант і відвідаємо завтра найвідоміших мишковицьких лікарів. Судячи з усього, медицина серед Конорів у пошані. Та ж Маріка, наприклад…
Цієї миті почулося рипіння зовнішніх дверей, а відтак хтось постукав у внутрішні. Кейт машинально сунув руку до кишені, де лежав шокер, і дозволив увійти.
Це була покоївка, що принесла замовлені ним полуниці. За Кейтовою вказівкою вона поставила вазу на тумбу з його боку ліжка, а тоді промовила:
— Вуйко сказав, що завтра зранку Мілош має бути тут. Вас це влаштовує?
— Цілком, — відповів Кейт і дав дівчині ще двійко монет.
Покоївка подякувала і запитала, чи більше нічого не треба. Отримавши заперечну відповідь, вона вклонилася:
— Добраніч, пане, пані. Не забудьте замкнути за мною двері.
Вона подалася до виходу, Кейт пішов за нею. У передпокої дівчина затрималася, поманила його до себе і пошепки сказала:
— Здається, ви нехтуєте своєю дружиною. Це погано, мій пане. Дуже погано. — І вибігла в коридор.
Розгублений Кейт кілька секунд простояв нерухомо, потім замкнув на засув зовнішні двері й повернувся до кімнати.
— Що там вона шепотіла? — поцікавилася Джейн.
— Шепотіла? — прикинувся здивованим Кейт. — Нічого не шепотіла. Тобі почулося.
— Ні, не почулося. Я музикантка, Кейте, не забувай, і маю гострий слух. То що вона сказала?
„Чому всі жінки такі допитливі?“ — роздратовано подумав Кейт, замикаючи на засув і внутрішні двері. — „Недоречно допитливі. Чому б їй не запитати про щось справді важливе. Хоча б про те, навіщо мені знадобився Ховранів небіж…“
Він мовчки обійшов кімнату, загасив усі свічки, крім двох — на своїй і сестриній тумбах. Потім присів на край ліжка, взяв з вази одну полуницю і з’їв її. Запитав у Джейн:
— Хочеш?
Вона пирхнула:
— Цього ще бракувало! Полуниця, в ліжку, з твоїх рук — ні, красно дякую… До речі, ти так і не відповів на моє запитання. Я чула, що Елішка тобі щось нашіптувала.
Кейт з’їв ще дві ягоди і сказав:
— Гаразд. Якщо тобі так хочеться знати, Елішка зробила мені зауваження. Вона дорікнула, що я приділяю тобі мало уваги.
Джейн довго мовчала. Кейт уже вирішив, що тема вичерпана, аж тут вона тихо мовила:
— Як це розуміти?
— Саме так, як ти зрозуміла. Дівчина вважає тебе сексуально заклопотаною. Ти ж її лапала, хіба ні?
— Ну, лапала. Сам же бачив, нащо питаєш… І, до твого відома, — додала Джейн сердито, — сьогодні зранку, коли ти пішов тинятися містом, ми з нею гарно розважилися в ліжку.
„Радий це чути,“ — понуро подумав Кейт. Після тієї розмови в Марічинім кабінеті сестра не втрачала жодної нагоди, щоб зайвий раз нагадати йому про свою орієнтацію. Свідомо чи ні, вона робила це з цілком певною метою — примусити його відчувати докори сумління. І він їх відчував…
— А до чого тут ти? — після короткої паузи запитала Джейн. — Ти ж чоловік.
— У тім-то й річ, — неохоче відповів Кейт. — Вочевидь, Елішка витлумачила ваші дівочі розваги по-своєму. Вона вирішила, що з тієї чи іншої причини я… гм… погано виконую свої подружні обов’язки. Тому ти й шукаєш утіхи з нею.
— Отже, вона так і не зрозуміла, що мені подобаються дівчата?
Кейт трохи помовчав, добираючи потрібні слова. Йому хотілося якнайшвидше закінчити цю дражливу розмову.
— Виходить, що не зрозуміла, — промовив він. — Або не сприйняла це серйозно. Я звернув увагу, що дівчина нітрохи не бентежилась, коли ти лапала її в моїй присутності. Мабуть, вона вбачала в цьому гру, спробу з твого боку привернути мою увагу, подражнити мене.
— Але вранці це була не гра, — наполягала Джейн. — Ми з Елішкою таке виробляли, що…