Там, за межею...
- Автор: Косовська Аліна
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Інтерпрес ЛТД
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Там, за межею...». Краткое содержание книги:
Не забутими лишились i люди з Донбасу, можливо тому, що я сама — мешканка мiста Авдiївка, що неподалiк тимчасово окупованого Донецька. Мiсцевi бувають рiзнi, але трапляютьс i патрiоти. Один з героїв повiстi на псевдо Турист — втiлення саме цього образу.
Звiсно, є на вiйнi i дiвчата. Обравши бойову посаду та переживши численнi прояви дискримiнацiї вiдносно жiнок в силових структурах, я описала образ Афiни, що чимось дуже нагадує мене саму.
Двоє ополченців ходили взад-вперед по двору, ліниво позіхаючи і штовхаючи ногами банки з-під тушонки, розкидані по всьому двору. Лінія фронту була доволі далеко, тому жоден з них не збирався перелякано вдивлятись у тепловізор у пошуках злобних диверсантів. Самі ж "злобні диверсанти" тим часом зручно вмостилися в кущах на безпечній відстані і викликали артилерію.
— Плюс, працюю! — аж надто голосно відповів вусатий львів'янин в рацію.
Степан здригнувся і, про всяк випадок, зняв запобіжника — раптом ліниві охоронці складу щось почули. Але ті продовжували гуркотіти порожніми банками у дворі. З другого поверху почувся голос:
— Тіше, мать вашу, спать мєшаєтє!..
Двоє голосно зареготали, необережно забувши і про війну, і про важливий склад, який їм довірили охороняти.
— Зараз і ми тобі "помєшаєм", зараза, — буркнув Малий.
Їхні голоси заглушив свист, наростаючий з шаленою швидкістю. Дві міни перелетіли над складом і впали у дворах, розірвавши спалахом густу темряву.
— Рукожопи, чорт забирай, — прошепотів Степан і передав у рацію дані для коректування. Ще п'ять мін впали де попало, а вже шоста лягла метрах в п'ятдесяти від цілі.
— Супер. П'ятдесят вліво, але почекай декілька хвилин, — передав Степан, і розвідники швидко побігли геть, уявляючи собі, наскільки сильним може бути вибух на таємничому складі.
І дійсно, як тільки вони стрибнули в вузьку балку, яка дивом виявилась не замінованою, над головою просвистіли чергові "стодвадцятки". Кілька вибухів злились в єдине ціле, розриваючи на клапті ніч тисячами уламків, що просвистіли десь зовсім близько. Афіна відчула, як Малий обійняв її, намагаючись закрити собою.
— Не бійся, уламки вниз не летять, — прошепотіла вона, посміхаючись десь в глибині душі.
Дерев'яна веранда біля складу горіла, а в самому складі щось продовжувало шипіти і вибухати. Не чекаючи, доки уламки зачеплять когось із них, розвідники швидко побігли геть, до лінії фронту. Втома і хвилювання давали про себе знати, тому Малий, який ішов першим, вже не так уважно розглядав руїни в тепловізор. Турист рухався слідом за ним, трохи сполохано озираючись. Це був його перший вихід так глибоко в тил ворогів.
Тільки-но Турист звернув за ріг обгорілого будинку вслід за Малим, як почувся постріл. Степан, який ішов назирці, вже приготувався до найгіршого, а натомість, повернувши за ними, побачив трохи переляканого Туриста, який несміло прошкував до дерева в десяти метрах від нього. Незважаючи на темряву, на снігу під стовбуром добре виднілась червона пляма.
— Хто з вас стріляв? — спитав Степан.
— Я... — тремтячими руками перевертаючи тіло, відповів Турист. — Малий його не помітив... а я дивлюсь — рухається щось... я нічого не встиг сказати, вистрілив одразу... — запинаючись, намагався пояснити хлопчина.
Степан вдоволено поплескав новобранця по плечу. Хтозна, скільки своїх бійців він міг втратити, якби Турист вчасно не зробив цього фатального пострілу. Забравши документи і зброю у вбитого снайпера, який, схоже, саме повертався із завдання кудись у приватний сектор Донецька, задоволені добровольці рушили далі. Так само непомітно промайнувши ворожі позиції і зловісне поле на світанку, з першими променями сонця, бійці вже пили каву біля мінометного розрахунку, сміючись зі своїх нічних пригод.
Ваяр з Туристом одразу взялись наносити на планшет не помічені ними раніше позиції москалів, Афіна роздивлялась трофейну гвинтівку, а Степан сидів трохи збоку на ящику від мін, з неприхованою гордістю дивлячись на таких юних, але вже мужніх бійців своєї групи.