Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Военная проза » Там, за межею...
Там, за межею... - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Там, за межею...

Электронная книга - «Там, за межею...». Краткое содержание книги:

Я — далеко не професiйна письменниця, а звичайний боєць—доброволець АТО, учасник подiй, прототипи яких описую в своєму творi. Серед кривавих руїн вiйни намагаюся знайти своє натхнення, аби писати художню повiсть про добровольчий загiн. З гумором, притаманним лише вузькому колу фронтовикiв. Герої книги — невигаданi персонажi, то ж деякi риси їхнiх характерiв цiлком нагадують реальних осiб.
Не забутими лишились i люди з Донбасу, можливо тому, що я сама — мешканка мiста Авдiївка, що неподалiк тимчасово окупованого Донецька. Мiсцевi бувають рiзнi, але трапляютьс i патрiоти. Один з героїв повiстi на псевдо Турист — втiлення саме цього образу.
Звiсно, є на вiйнi i дiвчата. Обравши бойову посаду та переживши численнi прояви дискримiнацiї вiдносно жiнок в силових структурах, я описала образ Афiни, що чимось дуже нагадує мене саму.
1 ... 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
Перейти на страницу:

— А... Степан... Степааан! — підхопилась Афіна і кинулась до місця з лівого флангу будівлі, з якого все і почалось. Степан лежав так само, як тоді, коли почався бій. Над ним звивався теплий димок.

— Ні... не може бути... Ні...

Дівчина перегорнула тіло. Червона пляма на грудях і траві затьмарила її погляд. Це навіть не одне влучання, точно. Вона не могла його врятувати, навіть якби кинула тоді гвинтівку і лишилась поряд. Це зрозуміла потім, а в той момент просто сиділа навколішки біля тіла свого командира, не маючи сили ворухнутись.

— Ваяр, ви де? — ледь вичавила, затиснувши кнопку радіостанцїї...

Через годину їх замінили піхотинці. Адольф повіз тіло командира в морг, решта бійців повернулись на базу. За всю дорогу ніхто не промовив ні слова.

— Ми ж їх цілий взвод поклали... А в нас лише один. — спробував розрядити обстановку Ваяр.

— Буває такий один, що його і ціла рота не варта, — сумно відповів Грач.

— Не варта... — мов луна, прошепотіла Афіна, присідаючи попід стінкою в напівнепритомному стані.

Її очі були прикуті до дерев'яного стільця. На ньому досі стояла чашка не допитої Степаном кави...

1 ... 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)